Тарич Юрій Вікторович

Юрій Вікторович Тарич (рос. Ю́рий Ви́кторович Та́рич; нар. 24 січня 1885, Полоцьк, Вітебська губернія, Російська імперія — пом. 21 лютого 1967, Москва, Російська РФСР) — російський кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв Росії (1935).

Юрій Тарич
Ім'я при народженні	Юрій Вікторович Тарич
Дата народження	24 січня 1885(1885-01-24)
Місце народження	Полоцьк, Вітебська губернія, Російська імперія
Дата смерті	21 лютого 1967(1967-02-21) (82 роки)
Місце смерті	Москва, СРСР[1]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Професія	кінорежисер, сценарист
Alma mater	МДУ (1905)
IMDb	ID 0850432
Нагороди та премії

Життєпис

Вчився на юридичному факультеті у Московському університеті (1903—1905). 1905 року за революційну діяльність був заарештований і засланий до Сибіру. Працював актором у драматичних театрах Тобольська, Чити, Вільно, Тамбова, Липецька. Написав сценарій для фільму «Трагедія сім'ї Набатових».

У 1917 році перебрався до Москви. З 1918 року займається театральною діяльністю, пише сценарії, грає у московських театрах, керує Курсантським театром у Кремлі. З 1924 року створює сценарії для фільмів, 1925 року як режисер бере участь у зйомках фільмів. У 1926 році зняв перший білоруський фільм «Лісова бувальщина». В 1931 випустив агітаційний фільм «Висота 88,5».

Був режисером 3-ї фабрики Госкіно, Мінської кіностудії (1938, 1941), Одеської кіностудії художніх фільмів (1939), Центральної об'єднаної кіностудії (1943, Алма-Ати); художнім керівником «Монголкіно» (1945, Улан-Батор), режисером студії «Союздитфільм» (Москва, 1948) та Театру-студії кіноактора тощо. Поставив в Україні кінокартину «Небеса» (1940). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».

Фільмографія

• 1926: «Лісова бувальщина»
• 1926: «Крила холопа»
• 1927: «Булат Батир»
• 1929: «До завтра»
• 1930: «Ненависть»
• 1935: «Шлях корабля»
• 1940: «Небеса»

та інші.