Тарнавський Омелян-Йосафат Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарнавський.

Омелян-Йосафат Якович Тарнавський (27 травня 1910, Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 30 вересня 2000, Торонто, Онтаріо, Канада) — громадський і пластовий діяч, інженер-економіст.

Омелян-Йосафат Якович Тарнавський
Народився	27 травня 1910(1910-05-27) Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	30 вересня 2000(2000-09-30) (90 років) Торонто, Онтаріо, Канада
Громадянство	Австро-Угорщина→ Польща→ Канада
Національність	українець
Діяльність	громадський та пластовий діяч, інженер-економіст
Відомий завдяки	організатор пластового руху в Канаді, Перший голова Крайової Пластової Старшини Канади
Alma mater	Станиславівська українська гімназія, Львівський університет, Вища господарська школа у Берліні
Посада	керівник фінансових справ Українського Центрального Комітету
Батько	Яків Михайлович Тарнавський[1]
Мати	Богдана Софія Глібовицька (Тарнавська)[1]
У шлюбі з	Олександра Шипайло (Тарнавська)[1]
Діти	Юрій, Марія[1]
Нагороди	орден святого Юрія в золоті (Пласт)

Життєпис

Народився 27 травня 1910 року Станиславові (нинішній Івано-Франківськ) в родині о. Якова Тарнавського та Богдани з Глібовицьких^[1]. Навчався у Станиславівській українській гімназії (нині Науковий ліцей імені Миколи Сабата)^[2], яку закінчив у 1928 році. Ще під час навчання, у 1922 році, вступив до 11 полку (куреня) імені Івана Мазепи, де згодом був обраний курінним. Після переходу до Уладу старших пластунів став членом 3 куреня «Лісові Чорти», мав псевдо «Мемелько»^[3].

Склавши матуру в гімназії, Студіював право у Львівському університеті. У 1939 році закінчив Вищу господарську школу у Берліні, з дипломом інженера-економіста^[2]. Член Української військової організації з 1927 року, а Організації українських націоналістів — з 1929 року^[2], мав псевдо «Грім». Засуджений Чортківським судом 1930 року до 3 років ув'язнення (відбув 1,5 роки). Тривалий час мешкав у селі Улашківці поблизу Чорткова, де його батько був парохом^[3].

Працівники «Нового шляху» (зліва направо): інж. Омелян-Йосафат Тарнавський, ред. Анатоль Курдидик, ред. Василь Софронів-Левицький (світлина з 1961 р.)

У 1942—1944 роках керівник фінансових справ Українського Центрального Комітету, у 1942—1945 роках — директор Українського Видавництва (Краків — Львів). Від 1944 року на еміграції спочатку у Німеччині, а від 1949 року — в Канаді (Торонто)^[4]. У 1948—1949 роках член Української національної ради в Німеччині^[2].

Був одним із організаторів пластового руху в Канаді^[3]. Перший голова Крайової Пластової Старшини Канади (керівник бюро Головної Пластової Старшини) у 1951—1953 роках, згодом ще раз займав цей пост у 1959—1962 роках^[4]. У 1954—1955 роках був станичним міста Торонто. Комендант першої міжкрайової зустрічі, що проходила у Грефтоні (Онтаріо) у 1957 році. У 1958 році, за визначну та багатолітню працю в Пласті, відзначений вищою нагородою організації — орденом святого Юрія в золоті. Співзасновник Пластового Видавництва в Торонто 1963 року, його головний адміністратор протягом 10 років, член редколегії журналу «Юнак» (від 1963), редактор «Пластового шляху» (1967—1970)^[3].

У 1956—1960 роках був співредактором та адміністратором тижневика «Вільне слово», у 1960—1962 роках — адміністратором та членом редколегії «Нового шляху»^[4]. Один з перших членів Наукового товариства імені Шевченка в Канаді^[3]. У 1976—1988 роках заступник голови Українського Демократичного руху в Канаді^[2].

Помер 30 вересня 2000 року в Торонто^[1][3].

Родина

Одружений з Олександрою Шипайло. У шлюбі народилося двоє дітей — Юрій та Марія^[1].