Тартаков Йоаким Вікторович

Йоаким Вікторович Тартако́в (14 листопада 1860, Одеса — 23 січня 1923, Петроград) — російський співак, режисер, педагог вокалу. «Заслужений артист імператорських театрів» з 1911 року, заслужений артист Республіки з 1923 року.

Тартаков Йоаким Вікторович
Основна інформація
Дата народження	2 листопада 1860(1860-11-02) або 14 січня 1860(1860-01-14)[1]
Місце народження	Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті	23 січня 1923(1923-01-23)[2]
Місце смерті	Петроград, РСФРР, СРСР
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Професії	оперний співак
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Співацький голос	баритон
Інструменти	вокал[d]
Заклад	Одеський театр опери та балету, Маріїнський театр, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка, Маріїнський театр і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 2 [14] листопада 1860(18601114) року в Одесі в єврейській сім'ї ремісника. Освіту здобув у 2-й одеській гімназії. Батько його, палкий прихильник італійської опери, щосуботи водив родину в театр. Співу Йоаким навчався в Одесі, а його першим професором була примадонна італійської опери А. В. Лушковська^[3]. 1877 року вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії, яку закінчив 1881 року, був учнем Камілло Еверарді.

У 1881—1882 роках соліст Одеської опери. З 1882 по 1884 рік співав у Маріїнському театрі у Санкт-Петербурзі. З 1884 по 1894 рік — у Київській опері. У 1894—1923 роках соліст (з 1909 року також головний режисер) Маріїнського театру. Одночасно у 1920—1923 роках — професор Петроградської консерваторії.

Помер в Петрограді 23 січня 1923 року від ран, отриманих в автомобільній аварії на проспекті Обухівської оборони, коли він повертався з шеф-концерту для робітників^[4]. Похований на Тихвінському кладовищі Олександро-Невської лаври. Надгробок з піщаника, граніту: 390x164x164. Архітектор Іван Фомін; скульптори Яків Троуп'янський (маски-акротерії), Віктор ;Сінайський (барельєф). Встановленний у 1923—1924 роках^[4].

Театральні роботи

• Гамлет («Гамлет» Амбруаза Тома);
• Григорій Брудний («Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова);
• Зурга («Шукачі перлин» Жоржа Бізе);
• Дон-Карлос («Кам'яний гість» Олександра Даргомижського;
• Демон («Демон» Антона Рубінштейна);
• Єлецький, Онєгін («Пікова дама», «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського);
• Ріголетто, Яго («Ріголетто», «Отелло» Джузеппе Верді);
• Шакловитий («Хованщина» Модеста Мусоргського);
• Тоніо («Паяци» Руджеро Леонкавалло).