Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Татищев Володимир Сергійович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Граф Володимир Сергійович Татищев (11 квітня 1865 — 28 серпня 1928) — російський державний діяч, банкір. Працював у першому та другому Кримських крайових урядів.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 11 квітня 1865 року.
Закінчив Миколаївське кавалерійське училище[ru], проте пішов на громадянську службу. Обіймав посади колезького секретаря та колезького асесора, а з 1899 року — придворного асесора[1], з 1913 — дійсного статського радника[2].
У 1892 році був мінським повітовим предводителем дворянства. Також був депутатом від дворянства в Орловській губернії[2].
За підтримки брата Сергія[ru] побудував успішну кар'єру банкіра, обійнявши посаду представника Міністерства фінансів Російської імперії при Харківському земельному банку[3]. У 1904—1917 роках обіймав посаду голови правління та директора-розпорядника московського Об'єднаного банку[ru][4]. Окрім того, був головою правління таких організацій, як Московське товариство під'їзних шляхів, Товариство виробництва та торгівлі резиновими виробами «Богатир»[ru], Товариство для торгівлі й промисловості в Персії та Середній Азії, Московське домовласницьке та будівниче товариство, Московське лісопромислове товариство, директором Російського страхового товариства[ru], членом правління Санкт-Петербурзького товариства електричних споруд[2][3][5].
1916 року з допомогою міністра внутрішніх справ Росії Олександра Хвостова[ru] дав хабаря Іванові Манасевич-Мануйлову, що призвело до арешту останнього та відставки міністра[6].
1918 року був міністром фінансів у Першому Кримському крайовому уряді Сулеймана Сулькевича. Влітку 1918 року здійснив поїздку до Києва, де провів невдалі переговори з Павлом Скоропадським щодо кримсько-української митної війни. Гетьман згадував[7]:
У цей самий час, між іншим, я довідався від тих-таки німців, здається, від офіцера "Оберкомандо", майора Гассе, що в Київ проїздом до Берліна приїхав граф Татіщев, один із чільних міністрів нового кримського уряду... Я прямо сказав Гассе, що хочу бачити графа Татіщева, буду вельми радий його прийняти, але позаяк тепер стосунки між урядами загострилися, то, не маючи змоги прийняти його офіційно, я прошу графа приїхати до мене не під своїм прізвищем, а під прізвищем, "ну, скажімо, Селівачова"... Татіщев справді в умовлений час під прізвищем Селівачова з'явився до мене, але в супроводі німецького офіцера. Я почав із того, що сказав йому, що дуже радий його бачити, але не можу прийняти його офіційно, а приймаю як приватну особу, як графа Татіщева, і хотів перейти до подальшої розмови, хоч присутність німецького офіцера мене обмежувала. Граф Татіщев прибрав офіційного вигляду й відповів мені, що він тут як міністр кримського уряду, що він на цьому стоїть, чомусь додав, що він людина російська. Я його ввічливо перебив і сказав йому, що в такому разі я не знаю, чому він хотів мене бачити, якщо він знає, що я не можу його прийняти офіційно. Встав і з графом попрощався.
У серпні 1918 року разом із міністром закордонних справ Джафером Сейдаметом відвідав Берлін для переговорів з Німеччиною, які виявилися невдалими[8]. 29 серпня Татищев уклав домовленість із отаманом Ради Міністрів Української Держави Федором Лизогубом про «припинення економічної війни в обмін на об'єднання»[8]. Під час свого візиту до Німеччини Павло Скоропадський знову особисто зустрівся з Володимиром Татищевим; пізніше гетьман згадував про цю зустріч[9]:
Що ж до Криму, то знаменитий граф Татіщев виявився все ще в Берліні... Через які обставини, я вже не знаю, але граф Татіщев, як виглядало, цілковито змінив свої погляди на кримське питання. Він гадав, що злиття Криму з Україною є цілком можливе, але вважав, що це злиття має статися лише після того, як ми скасуємо той бойкот, котрий було нами оголошено кримському урядові. На яких умовах Україна мала з'єднатися з Кримом, у графа Татищева виходило незрозуміло, у всякому разі, мою владу визнавалася.
Під час існування Другого Кримського крайового уряду Володимир Татищев був заступником міністра фінансів[10].
З 1919 року перебував у еміграції у Франції. До 1928 року був радником імператора Ефіопії з економічних питань[2].
Помер на пароплаві «Dumbea» у Червоному морі у 1928 році. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа[1].
Remove ads
Сім'я
Мав брата Сергія[ru].
Був одружений двічі:
- Перший шлюб — Олександра Олександрівна Володимирова (1886). Діти:
- Микола (1888—1918);
- Марія (1890—1967), одружена двічі: спершу з Всеволодом Вікторовичем Брянським, потім — з Михайлом Ізергіним;
- Наталія (1892—1975), дружина Івана Сергійовича Хвостова;
- Олександр (1897—1967).
- Від другого шлюбу:
Remove ads
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads