Татищев Володимир Сергійович

Граф Володимир Сергійович Татищев (11 квітня 1865 — 28 серпня 1928) — російський державний діяч, банкір. Працював у першому та другому Кримських крайових урядів.

Татищев Володимир Сергійович
Міністр фінансів Кримського крайового уряду
25 червня — вересень 1918
Попередник:	посада заснована
Наступник:	Нікіфоров Д. І.
Народження:	11 квітня 1865
Смерть:	28 серпня 1928
Поховання:	цвинтар Сент-Женев'єв-де-Буа, Париж
Країна:	Російська імперія
Батько:	Sergei Tatishchevd
Мати:	Maria Zheltukhinad

Життєпис

Народився 11 квітня 1865 року.

Закінчив Миколаївське кавалерійське училище^[ru], проте пішов на громадянську службу. Обіймав посади колезького секретаря та колезького асесора, а з 1899 року — придворного асесора^[1], з 1913 — дійсного статського радника^[2].

У 1892 році був мінським повітовим предводителем дворянства. Також був депутатом від дворянства в Орловській губернії^[2].

За підтримки брата Сергія^[ru] побудував успішну кар'єру банкіра, обійнявши посаду представника Міністерства фінансів Російської імперії при Харківському земельному банку^[3]. У 1904—1917 роках обіймав посаду голови правління та директора-розпорядника московського Об'єднаного банку^[ru][4]. Окрім того, був головою правління таких організацій, як Московське товариство під'їзних шляхів, Товариство виробництва та торгівлі резиновими виробами «Богатир»^[ru], Товариство для торгівлі й промисловості в Персії та Середній Азії, Московське домовласницьке та будівниче товариство, Московське лісопромислове товариство, директором Російського страхового товариства^[ru], членом правління Санкт-Петербурзького товариства електричних споруд^[2][3][5].

1916 року з допомогою міністра внутрішніх справ Росії Олександра Хвостова^[ru] дав хабаря Іванові Манасевич-Мануйлову, що призвело до арешту останнього та відставки міністра^[6].

1918 року був міністром фінансів у Першому Кримському крайовому уряді Сулеймана Сулькевича. Влітку 1918 року здійснив поїздку до Києва, де провів невдалі переговори з Павлом Скоропадським щодо кримсько-української митної війни. Гетьман згадував^[7]:

У цей самий час, між іншим, я довідався від тих-таки німців, здається, від офіцера "Оберкомандо", майора Гассе, що в Київ проїздом до Берліна приїхав граф Татіщев, один із чільних міністрів нового кримського уряду... Я прямо сказав Гассе, що хочу бачити графа Татіщева, буду вельми радий його прийняти, але позаяк тепер стосунки між урядами загострилися, то, не маючи змоги прийняти його офіційно, я прошу графа приїхати до мене не під своїм прізвищем, а під прізвищем, "ну, скажімо, Селівачова"... Татіщев справді в умовлений час під прізвищем Селівачова з'явився до мене, але в супроводі німецького офіцера. Я почав із того, що сказав йому, що дуже радий його бачити, але не можу прийняти його офіційно, а приймаю як приватну особу, як графа Татіщева, і хотів перейти до подальшої розмови, хоч присутність німецького офіцера мене обмежувала. Граф Татіщев прибрав офіційного вигляду й відповів мені, що він тут як міністр кримського уряду, що він на цьому стоїть, чомусь додав, що він людина російська. Я його ввічливо перебив і сказав йому, що в такому разі я не знаю, чому він хотів мене бачити, якщо він знає, що я не можу його прийняти офіційно. Встав і з графом попрощався.

У серпні 1918 року разом із міністром закордонних справ Джафером Сейдаметом відвідав Берлін для переговорів з Німеччиною, які виявилися невдалими^[8]. 29 серпня Татищев уклав домовленість із отаманом Ради Міністрів Української Держави Федором Лизогубом про «припинення економічної війни в обмін на об'єднання»^[8]. Під час свого візиту до Німеччини Павло Скоропадський знову особисто зустрівся з Володимиром Татищевим; пізніше гетьман згадував про цю зустріч^[9]:

Що ж до Криму, то знаменитий граф Татіщев виявився все ще в Берліні... Через які обставини, я вже не знаю, але граф Татіщев, як виглядало, цілковито змінив свої погляди на кримське питання. Він гадав, що злиття Криму з Україною є цілком можливе, але вважав, що це злиття має статися лише після того, як ми скасуємо той бойкот, котрий було нами оголошено кримському урядові. На яких умовах Україна мала з'єднатися з Кримом, у графа Татищева виходило незрозуміло, у всякому разі, мою владу визнавалася.

Під час існування Другого Кримського крайового уряду Володимир Татищев був заступником міністра фінансів^[10].

З 1919 року перебував у еміграції у Франції. До 1928 року був радником імператора Ефіопії з економічних питань^[2].

Помер на пароплаві «Dumbea» у Червоному морі у 1928 році. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа^[1].

Сім'я

Мав брата Сергія^[ru].

Був одружений двічі:

• Перший шлюб — Олександра Олександрівна Володимирова (1886). Діти:
  • Микола (1888—1918);
  • Марія (1890—1967), одружена двічі: спершу з Всеволодом Вікторовичем Брянським, потім — з Михайлом Ізергіним;
  • Наталія (1892—1975), дружина Івана Сергійовича Хвостова;
  • Олександр (1897—1967).
• Від другого шлюбу:
  • Володимир (1901-?);
  • Маргарита (1902—1983)^[5][11].