Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Тацца Фарнезе
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Тацца Фарнезе — чаша у вигляді камеї з сардонікса. Її діаметр 20 см[1][2]. Була створена в період між 300 і 20 роком до н.е[1][3].

Зараз зберігається в Національному археологічному музеї Неаполя.[4] Вважається шедевром цього жанру мистецтва та одним із головних творів александрійського мистецтва доби Птолемеїв.
Remove ads
Короткий опис
Тацца Фарнезе на зворотньому боці зображує Горгонейон. На аверсі ліворуч — персоніфікація Нілу, що спирається на дерево і тримає ріг достатку. Навпроти сидять дві німфи, одна також з рогом достатку, інша п'є з миски. У верхній частині можна побачити двох летючих божеств вітру. Внизу — сфінкс, а над ним жінка, яка, ймовірно, уособлює Ісіду — Деметру. У центрі камеї зображений Триптолем.
Інтерпретація та датування цієї сцени та об'єкта не до кінця визначені. Камея, можливо, була зроблена після голоду в 187 році до нашої ери. Зображення Ісіди-Деметри тоді мало би відповідати Клеопатрі I. Ніл символізує процвітання і багатство, Триптолем — відновлену владу Нілу. Сфінкс — символ королівської родини Птолемеїв.
Remove ads
Історія Таззи Фарнезе
Сучасна історія камеї особливо цікава. У середньовіччі камея зберігалася в Константинополі, після того як в 1204 році під час Четвертого хрестового походу місто було розграбоване, камея потрапила на захід. Вона була у володінні Фрідріха II, а вже на початку XV ст. камея опинилася при дворі Тимуридів у Центральній Азії. Звідти походить малюнок Таззи Фарнезе, підписаний Мохаммедом аль-Хайямом, який з дивовижною точністю відтворює сцену, зображену на передній частині чаші. Як Тазза Фарнезе потрапила до Середньої Азії, достеменно невідомо. Трохи пізніше чаша-камея перейшла у володіння Папи Павла II, а через папу Сікста IV перейшла у володіння Лоренцо Медічіо, і вже звідти потрапила до Палаццо Фарнезе, а потім і до Неаполя.
Remove ads
Див. також
Література
- Günter Grimm: Alexandria. Die erste Königsstadt der hellenistischen Welt. Bilder aus der Nilmetropole von Alexander dem Großen bis Kleopatra VII. von Zabern, Mainz 1998, ISBN 3-8053-2337-9, S. 120—121, Abb. 114a–d.
- Erika Simon: Alexandria — Samarkand — Florenz — Rom. Stationen der Tazza Farnese. In: Helmut Altrichter (Herausgeber): Bilder erzählen Geschichte (= Rombach-Wissenschaften. Reihe Historiae. 6). Rombach, Freiburg (Breisgau) 1995, ISBN 3-7930-9121-X, S. 15–28.
- Marina Belozerskaya: Medusa's Gaze. The Extraordinary Journey of the Tazza Farnese. Oxford University Press, New York NY u. a. 2012, ISBN 978-0-19-973931-8 (Besprechung im American Journal of Archaeology).
Remove ads
Посилання
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads