Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Тегза Анатолій Ярославович
український військовослужбовець, Герой України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Анато́лій Яросла́вович Те́гза (нар. 5 вересня 1982, Березово, Хустський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР — пом. 14 липня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український військовик, командир тактичної групи «Карпатська Січ» в складі 8-го окремого полку спеціального призначення, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2025, посмертно).
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 5 вересня 1982 року в селі Березово в Хустському районі Закарпатської області. У дошкільному віці разом із батьками переїхав у село Розівка поблизу Ужгорода. У 1999 році закінчив ужгородську школу № 15[1].
Здобув дві вищі освіти за спеціальностями «Менеджмент організацій управління персоналом» та «Менеджмент зовнішньої економічної діяльності» у Міжрегіональній академії управління персоналом. У студентські роки працював на Ужгородському комбінаті хлібопродуктів[2]. Протягом 2004—2006 років проходив службу у лавах Збройних сил України[3]. Займався підприємницькою діяльністю, мав власну компанію ТОВ «Соя-Прогрес 2008»[4].
З початком російсько-української війни у 2014 році почав цікавитися безпілотними літальними апаратами, проходив курси з пілотування дронами. Попри серйозну травму хребта, якої зазнав у молодості, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до лав Збройних сил України. Перший бій у складі 101-ї бригади територіальної оборони прийняв під Попасною на Луганщині[2]. Згодом перейшов до батальйону «Карпатська Січ», брав участь у боях за Донбас, Луганщину і Херсонщину, в оборонних боях за Бахмут. Обіймав посаду командира тактичної групи 8-го окремого полку спеціального призначення[5].
Загинув 14 липня 2023 року на полі бою під час штурму ворожих позицій, перед смертю врятувавши побратима та командира суміжного підрозділу[6][7].
12 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський вручив орден «Золота Зірка» членам родини Анатолія Тегзи. Під час урочистого заходу повідомлялося, що у 2023 році Тегза командував групою спеціального призначення на Бахмутському напрямку, де виконував завдання з корегування вогню, штурмові дії, медичні евакуації та мінування об'єктів.
14 липня 2023 року група забезпечувала вогневу підтримку мотопіхотної бригади та вступила в бій, під час якого Тегза загинув від розриву снаряда, прикриваючи відхід групи»[8].
Прощання відбулося 22 липня на набережній Незалежності в Ужгороді[9]. Після заупокійної літургії скорботна хода вирушила містом до Пагорба Слави, де Тегзу поховали з військовими почестями[3].
Remove ads
Нагороди
- Почесний нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних сил України (2023)[3].
- Орден «За мужність» III ступеня (12 січня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обо'язку[10].
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 травня 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[11].
Remove ads
Увічнення пам'яті
Посилання
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads