Тельман Юліана Федорівна

Юліана Федорівна Тельман (31 травня 1901(19010531), місто Ревель Естляндської губернії, тепер Таллінн, Естонія — 23 грудня 1970, місто Таллінн, тепер Естонія) — радянська та естонська революціонерка і державна діячка, в.о. 1-го секретаря ЦК ЛКСМ Естонії, завідувач відділу по роботі серед жінок ЦК КП(б) Естонії. Кандидат у члени Бюро ЦК КП(б) Естонії з 26 грудня 1948 по 11 квітня 1951 року. Депутат тимчасової Верховної ради Естонської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (з січня 1941 року).

Тельман Юліана Федорівна
Народилася	31 травня 1901(1901-05-31)[1]  Ревель, Російська імперія
Померла	23 грудня 1970(1970-12-23)[1] (69 років)  Таллінн, Естонська РСР, СРСР
Поховання	Метсакальмісту
Країна	СРСР
Національність	естонка
Діяльність	політична діячка
Знання мов	естонська
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тельман.

Життєпис

Народилася в багатодітній робітничій родині. Батько хворів і мав лише періодичні заробітки, мати була робітницею фабрики «Лютера» в місті Ревелі (Таллінні). Чотири роки навчалася в російській парафіяльній школі. Потім її віддали до дядька в село, де Юліана пасла худобу, два роки наймитувала у заможних селян.

З 1916 року працювала робітницею Балтійської паперовопрядильної фабрики («Балтійської мануфактури») в Ревелі (Таллінні). Брала активну участь у діяльності профспілкової організації, з 1918 року займалася нелегальним розповсюдженням революційних листівок і прокламацій. У 1920 році працювала в Союзі пролетарської молоді Естонії.

Член Комуністичної партії Естонії з 1920 року. У 1920—1922 роках — в естонському комуністичному підпіллі. З 1921 року — член Всеестонського товариства молодого пролетаріату.

3 травня 1922 року була заарештована естонською поліцією за переховування Віктора Кінгіссеппа, засуджена до довічної каторги «за зраду Батьківщини». У травні 1921 року втекла із товаришами із в'язниці, переховувалася місяць в Таллінні, пробувала втекти на човні до радянської Росії, але була затримана естонською поілцією та повернена до в'язниці. Перебувала у в'язницях Таллінна і Валка. Займалася самоосвітою, вивчала іноземні мови, була співробітницею нелегальної рукописної газети «Вангла Хяяль» («Голос ув'язненого»), була членом таємного бюро політичних в'язнів. У травні 1938 року Юліану Тельман звільнили із каторги за загальною амністією.^[2]

Після виходу із ув'язнення працювала робітницею на торфорозробках, була реєстратором Талліннської каси хворих, продовжувала нелегальну комуністичну діяльність.

Після радянській окупації Естонії з 25 липня по серпень 1940 року — член Організаційного центру Комуністичної спілки молоді Естонії. З серпня 1940 по травень 1941 року — секретар ЦК ЛКСМ Естонії з кадрів.

У травні — серпні 1941 року — партійний організатор Балтійської паперовопрядильної фабрики («Балтійської мануфактури») в Таллінні. 28 серпня 1941 року евакуювалася із Таллінна в східні райони СРСР. З 1941 по 1942 рік контролювала роботу уповноважених представництв РНК Естонської РСР у Челябінську, Омську, Новосибірську, Горькому, Чебоксарах, Казані, Ярославлі та інших містах РРФСР.

1 липня 1942 — 4 листопада 1944 року — в.о. 1-го секретаря ЦК ЛКСМ Естонії.^[3]

У 1944—1945 роках — заступник голови Центральної ради професійних спілок Естонської РСР.

У жовтні 1945 — 1952 року — завідувач відділу по роботі серед жінок ЦК КП(б) Естонії, завідувач жіночого відділу ЦК КП(б) Естонії.

У 1952—1961 роках — директор Музею природничих наук Естонської РСР.

Померла 23 грудня 1970 року в місті Таллінні. Похована на Лісовому цвинтарі Таллінна.^[4]

Нагороди та відзнаки

• два ордени Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора (6.03.1950)
• орден «Знак Пошани» (7.03.1960)
• медалі