Темп (розповідь)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Темп.

У літературі темп — це швидкість, з якою розповідається історія^[1][2][3] Кількість слів, необхідних для опису певної події, не залежить від того, скільки часу триває подія, проте залежить від того, наскільки важливим є цей момент для розповіді (твору). Темп визначається довжиною події і тим, як швидко вона рухається, і як швидко читач отримує інформацію. Темп розповіді є ключовою характеристикою літературного сюжету. Іноді він залежить від літературного жанру твору: події у комедії відбуваються швидше, ніж у драмі ; (моменти з діями рухаються швидше, ніж очікування) Повільний темп характерний для багатьох романів, які були відхиленими видавцями, і для тих, які були видруканими, але не здобули прихильності серед читачів. Від темпу залежить, чи зацікавить читача той чи інший твір.

Види темпу

1. Резюме (минуло 5 років, під час яких герої робили ….)

2. Дескриптивна  пауза — описи пейзажів, речей, людей

3. Уривок, де темп оповіді імітує реальний темп

4. Еліпсис, повне розірвання оповіді (минуло 5 років)

Методи

Автори мають у своєму розпорядженні ряд інструментів написання. Наприклад, розповідь, дія, опис і діалог. Щоб надати темпу оповіді, використовують опис і розповідь для сповільнення сюжету і діалог та дію — для пришвидшення.^[4] З усіх інструментів, якими володіє письменник, діалог — це той засіб, який найшвидше переносить героїв і читача в певний момент оповіді, навіть більше, ніж дії.^[5]

Темп можна збільшити за допомогою:

• повернення до події, яка є в історії, але ніколи до того не з'являлась у книзі^[6]
• пропуск моментів у логічній послідовності подій^[6]
• короткі сцени^[7]
• часті абзаци^[8]
• короткі речення^[8]
• діалог^[4][8]
• дія^[4]
• активні та агресивні дієслова^[9]
• Урізання (видалення зайвих слів і фраз, непотрібних прикметників і прислівників)^[10]

Темп можна зменшити за допомогою:

• опис і розповідь^[4]
• ліричні відступи
• аналіз подій

Конструювання

У той час, як діалог є елементом, який дає історії і персонажам життя на сторінці, дія створює рух, а опис дає озповіді його глибину і сутність. Написання історії означає, що ми повинні переплести всі елементи художньої літератури. У випадку правильного поєднання усіх елементів, розповідь буде становити одне збалансоване ціле^[11] Динаміка — це, мабуть, найпоширеніший елемент художньої літератури, на який слід звернути увагу, під час написання правильної композиції твору, тобто поєднання діалогу, опису і дії. Немає чітких правил про те, як використовувати елементи і в якій послідовності. Є моменти, коли варто використовувати діалоги для пожвавлення сюжету і надання гостроти. Проте, бувають випадки, коли дія повинна рухатися повільно, а для цього не завжди підходять діалоги.^[12] У всіх розповідях є сцени, для яких найкращим буде використання лише або опису, або діалогу, або лише дію.^[13] Добре конструювати — це знайти темп розповіді.

Різновиди

Всередині історії

Запорука хорошого сюжету полягає у правильному балансі. Зважаючи на інтенсивність подій у сценах, письменник може зробити романи свіжими і незабутніми.^[14] Письменники-початківці часто надають кожному моменту розповіді того самого значення, тобто темпу. Проте, у написанні художньої літератури, вони керують часом, у якому відбувається подія. Вони можуть швидко пройти через те, що не має значення, або навіть повністю пропустити його, при тому, розтягуючи події, які можуть більше хвилювати читача.^[15] Використовується час для розповіді і для показу^[16] Більшість історій розгортаються не надто швидко, але занадто повільно.^[17] З іншого боку, немає нічого менш захоплюючого, ніж безперервна напруга, тому письменники повинні уникати монотонності постійних дій і конструювати темп.^[18] Напруга у кожній сцені повинна поступово зростати. Початкова перешкода, яку герой долає, має бути меншою, ніж наступна.^[19]

Між різними історіями

Різні види історій закликають до різних видів персонажів, напруженості, темпів, тем і діалогу. Екшн-пригода потребує швидкого діалогу в кожній сцені, щоб підтримуват швидкий темп історії. Аналогічно, літературна історія потребує діалогу, який би відповідав темпу інших її елементів, тобто він повинен рухатися повільніше.^[20] Жанрові історії, як правило, швидко рухаються, використовуючи більше діалогу і дії, але менш повільні темпи, оскільки вони, як правило, акцентують увагу на сюжеті, ніж на персонажі. Це переважно стосується масової літератури. Акцент робиться на дію, яка підтримує швидкість сюжету, а не на оповідь, яка утримує емоційний ріст персонажа. Саме характер і тип персонажів визначає, наскільки швидко чи повільно вони розмовляють.

Функції

Темпом є не тільки швидкість, з якою рухається історія, а й техніка, яка визначає прихильність аудиторії до розповіді. Це пов'язано з тим, що коли історія розвивається повільно, то вона підходить старшій аудиторії, тоді як та, яка швидко розвивається апелює до молодшої. Використовують цю техніку не тільки письменники-фантасти, але й поети використовують пунктуацію і форматування, щоб встановити темп своїх віршів. Вони навіть можуть використовувати риму, щоб вплинути на темп. Крім того, письменники, що займаються документальною літературою, використовують його для того, щоб уникнути сірості та похмурості, і повільно, щоб акцентувати більше уваги деталям.

Див. також

• Покажіть, не розповідайте