Теорема регресії

Теорема регресії (англ. Regression Theorem), вперше запропонована одним із основоположників Австрійської школи економіки Людвігом фон Мізесом у його книзі 1912 року Теорія грошей та кредиту, як пояснення причин, з яких гроші мають купівельну спроможність. Теорема стверджує, що цінність грошей можна простежити («регресувати») до тих товарів та послуг, цінність яких гроші отримали. Теорема стверджує, що у певний момент часу існував товар з об'єктивною обмінною вартістю, який мав здатність за певних обставин обмінюватися на певну кількість інших товарів й використовувався як еквівалент в обміні. Така здатність до обміну, на думку Мізеса, походить від людського процесу оцінки окремих товарів, не наданих від природи^[1], тобто цінність, заснована на емоціях, яка потім поступово була прийнята як гроші^[2]. По суті, теорема регресії є наслідком ретроспективного застосування теорії еволюційного походження грошей як соціального інституту, спочатку представленої Карлом Менгером.

Людвіг фон Мізес, 1881—1973

У своїй наступній роботі «Людська діяльність» Мізес захищає теорему від критики з боку Бенджаміна Андерсона та Говарда Елліса.

Для багатьох економістів пояснення походження купівельної спроможності грошей через їхню граничну корисність було нелогічним і парадоксальним: якщо купівельна спроможність грошей визначається попитом на гроші, а попит на гроші — їхньою купівельною спроможністю, тоді виникає нескінченний цикл без видимих початкових ​​причинно-наслідкових зав'язків. Щоб розірвати це замкнене коло, Мізес обумовлює поведінку людини, яка вирішує купити (отримай) гроші за певною в даний момент ціною, доступною інформацією про «вчорашню» купівельну спроможність грошей (що було за попередніх обмінів). Так само попит на гроші «вчора» визначався їхньою купівельною спроможністю «позавчора». Це не призводить до регресу в нескінченність, тому що є певна точка появи грошей з негрошових обмінів, які раніше служили лише для виробництва чи споживання.

Мізес розрізняє два типи попиту:

• що виникає з наміру використовувати товар для споживання та виробництва;
• що виникає з наміру використовувати товар виключно для подальшого обміну.

При цьому другий варіант завжди вторинний по відношенню до першого. Що стосується злитків металів, їх можна визначити як «промисловий» та «грошовий» попит.

Ключові аспекти теореми

• Проблема циклічності: Теорема регресії успішно долає проблему циклічності, вводячи часовий вимір. Цінність грошей сьогодні визначається їхньою цінністю в минулому, яка, в свою чергу, базується на їхній первинній цінності як товарів.
• Суб'єктивна теорія вартості: Теорема ґрунтується на суб'єктивній теорії вартості, згідно з якою цінність блага визначається не його об'єктивними властивостями, а суб'єктивними оцінками індивідів.
• Важливість минулого досвіду: Люди довіряють грошам і цінують їх, спираючись на минулий досвід їхньої стабільності та купівельної спроможності.
• Застосування до сучасних грошей: Теорема має важливе значення для розуміння як товарних грошей (золото, срібло), так і фіатних грошей. Хоча фіатні гроші не мають внутрішньої вартості, їхня цінність підтримується вірою людей у їхню майбутню купівельну спроможність, яка, в свою чергу, спирається на минулий досвід їхньої стабільності та загальної прийнятності.

Отже, теорема регресії Мізеса надає глибоке розуміння еволюційного процесу виникнення грошей та механізмів формування їхньої вартості, підкреслюючи критичну роль минулого досвіду та суб'єктивної оцінки.

Хесус Уерта де Сото так пояснює теорему регресії:

Попит на гроші визначається не їхньою сьогоднішньою купівельною спроможністю, а заснованому на досвіді знанням про їхню учорашню купівельну спроможність. Учорашня купівельна спроможність у свою чергу визначається попитом на гроші, який спирається на знання дійових осіб про позаучорашню купівельну спроможність грошей. Цей процес веде нас назад у минуле, аж до тієї точки історії,коли вперше з'явився попит на товар (золото або срібло) як на засіб обміну. Таким чином, теорема регресії — це просто ретроспективне застосування запропонованої Менгером теорії еволюційного виникнення грошей.^[3]

Застосування теореми регресії до криптовалюти

Останнім часом точилася дискусія про застосування теореми регресії до криптовалют, таких як Bitcoin.^[4] Оскільки біткойн не підтримується жодним товаром, він, здається, не відповідає визначенню валюти відповідно до теореми регресії. Інші дотримуються думки^[5] що Біткойн відповідає визначенню, оскільки це одночасно платіжна система та гроші, причому джерелом вартості виступає платіжна система.

Див. також

• Австрійська теорія економічних циклів
• Вартість грошей
• Золотий стандарт
• Інфляціонізм