Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Теорема (фільм)
фільм 1968 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Теорема» (італ. Teorema) — драматичний фільм італійського режисера та сценариста П'єра Паоло Пазоліні, знятий у 1968 році. Світова прем'єра стрічки відбулася 4 вересня 1968 року на Міжнародному кінофестивалі у Венеції[1].
Кінофільм можливо інтерпретувати як марксистську притчу, релігійну алегорію (єретичну переробку христологічних мотивів), урок психоаналізу та спроби сучасної міфотворчості[2]. Як і однойменний роман Пазоліні, фільм ілюструє його улюблену тезу (теорему) про тотожність християнського віровчення, революційно-антибуржуазної проповіді та сексуального потягу.
У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[3][4].
Remove ads
Сюжет
У багатому міланському будинку з'являється гість. Він по черзі вступає у сексуальні відносини з усіма членами сім'ї — з сином, дочкою, матір'ю, батьком і зі служницею. Гість їде, а звичне життя заможної родини руйнується вщент[5].
У ролях
- Теренс Стемп — гість
- Сільвана Мангано — мати
- Массімо Джиротті — батько
- Анна Вяземські — донька
- Андрес Хосе Крус Сублетт — син
- Лаура Бетті — служниця
Нагороди
Загалом стрічка отримала 1 нагороду, зокрема:
- Венеційський кінофестиваль (1968)
- Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Лаура Бетті)
Номінації
Стрічка отримала 4 номінації[6], зокрема:
- Венеційський кінофестиваль (1968)
- Італійський національний синдикат кіножурналістів (1969)
- Премія «Срібна стрічка» у категорії «Найкращий режисер» (П'єр Паоло Пазоліні)
- «Срібна стрічка» у категорії «Найкращий сценарій» (П'єр Паоло Пазоліні)
- «Срібна стрічка» у категорії «Найкраща акторка другого плану» (Лаура Бетті)
Цікаві факти
- У фільмі вимовляється лише 923 слова. Батько сімейства за весь фільм виголошує кілька уривчастих реплік, так само як і Гість.
- Процес за звинуваченням фільму в непристойності закінчився виправдувальним вердиктом. Суддя обґрунтував своє рішення так:
«Хвилювання, яке я випробував при перегляді, мало не сексуальний, а виключно ідеологічний і містичний характер. Оскільки мова, безперечно, йде про твір мистецтва, воно не може бути непристойним»[7]
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads