Теплинський Михайло Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Теплинський.

Михайло Юрійович Теплинський (рос. Теплинский Михаил Юрьевич; нар. 9 січня 1969(19690109)) — воєнний злочинець, генерал-полковник ЗС Росії. (2023). Вів безпосереднє командування військами РФ проти України.

Теплинський Михайло Юрійович
рос. Михаил Теплинский
Народження	9 січня 1969(1969-01-09) (56 років) Моспине, Донецька міська рада, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна	Росія
Освіта	Рязанське повітряно-десантне командне училище, Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання	Генерал-полковник
Командування	36-та загальновійськова армія, 234-й десантно-штурмовий полк ЗС РФ, 137-й парашутно-десантний полк ЗС РФ, 76-а повітряно-десантна дивізія, 20-та загальновійськова армія, Південний військовий округ, Центральний військовий округ і Повітряно-десантні війська Росії
Війни / битви	Перша чеченська війна, Друга чеченська війна, Війна на сході України, Російсько-українська війна (з 2014), Придністровська війна, Інтервенція Росії в Сирію і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди

Життєпис

Народився у м. Моспине Донецької області Української РСР. Після закінчення середньої школи в 1987 році поступив і в 1991 році закінчив Рязанське повітрянодесантне командне училище імені Ленінського комсомолу.

Служив у 106-й гвардійській повітрянодесантній дивізії, дислокованої в Тулі. Командував парашутно-десантним розвідувальним взводом та розвідротою. У 1992—1993 роках брав участь у війні в Придністров'ї. З грудня 1994 по березень 1995 брав участь у першій чеченській війні.

Відзначився в боях при форсуванні річки Сунжи. Ще перебуваючи в Чечні, отримав підвищення у званні та посаді: став капітаном та начальником розвідки парашутно-десантного полку.

У 1999 закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, після закінчення академії командував парашутно-десантним батальйоном.

Воював на другій чеченській війні. Переведений в 76-ту гвардійську повітрянодесантну дивізію (м Псков), був начальником штабу та командиром 234-го гвардійського парашутно-десантного полку. У жовтні 2002 року призначений заступником командира 76 ПДД, а з 2003 був її начальником штабу. Гвардії полковник (2002).

У 2007 закінчив Військову академію Генерального штабу збройних сил Російської Федерації.

У червні 2007 призначений начальником 212-го гвардійського окружного навчального Віденського орденів Кутузова і Суворова центру імені Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта І. Н. Руссіянова (Сибірський військовий округ, Читинська область).

З червня 2009 начальник штабу — 1-й заступник командувача 20-ї гвардійської загальновійськової армії Західного військового округу (п. Муліно Нижньогородської області). Гвардії генерал-майор (2012).

З лютого 2013 командувач 36-ї загальновійськової армії Східного військового округу у звані генерал-лейтенанта.

Війна на сході України

У травні 2015 року призначений на посаду начальника штабу територіальних військ у Південному військовому окрузі.

Указом Президента Російської Федерації 14 березня 2017 року призначений начальником штабу Південного військового округу — першим заступником командувача військами Південного військового округу.^[1]

За даними ГУР МОУ, станом на 2017 р., Михайло Теплинський здійснював безпосереднє керівництво російськими окупаційними військами на Сході України.^[2][3]

5 квітня 2019 року призначений начальником штабу — першим заступником командувача військ Центрального військового округу.

Указом Президента Росії від 8 грудня 2021 року № 694 присвоєно звання генерал-полковника.^[4]

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну

У червні 2022 року призначений командувачем Повітрянодесантних військ.^[5]

В листопаді 2022 року, за даними британської розвідки, командував відведенням російських військ із західного берега Дніпра. Отримав за це схвальні оцінки в Росії.^[6]

24 січня 2023 року британська розвідка повідомила, що Михайло Теплінський, ймовірно, був звільнений з посади одного з ключових командувачів російськими військами в Україні. Також залишалося неясним, чи Теплінський на той час досі очолював російські повітрянодесантні війська.^[6]

16 квітня 2023 року британська розвідка повідомила, що Теплінського повернули до бойових дій в Україні.^[7][8]

9 липня 2023 року, через кілька тижнів після заколоту Пригожина, британське ЗМІ Daily Mail написало, що Теплинський очолив окупаційні сили в Україні після відсторонення від командування Валерія Герасимова, який зберіг посаду начальника Генштабу.^[9][10]

30 жовтня 2023 року призначений командувачем угруповання військ «Днепр».^[11][12]

Санкції

21 червня 2018 року доданий до санкційного списку України.^[13][14]

13 грудня 2022 року потрапив під санкції Великої Британії через участь у вторгненні Росії в Україну.^[15]

24 лютого 2023 доданий до санкційного списку Нової Зеландії.^[16]

25 лютого 2023 року був внесений до списку санкцій усіх країн Євросоюзу.^[17]

2 березня 2023 року доданий до санкційного списку Швейцарії.^[18]

25 травня 2023 року доданий до санкційного списку Японії.^[19]

Нагороди

• Орден Святого Георгія IV ступеня (2022)^[20].
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня з мечами (2019),
• Орден Кутузова (2016),
• Орден Мужності (2001),
• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня з мечами,
• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня з мечами (2000),
• За мужність і героїзм, проявлені при виконанні спеціального завдання, указом Президента Російської Федерації від 1 березня 1995 старшому лейтенанту Теплінському Михайлу Юрійовичу присвоєно звання Героя Російської Федерації. (01.03.1995)
• Нагороджений орденом Мужності. (1993)

Сім'я

Одружений. Виховує двох синів і доньку.