Теплюк Михайло Олексійович

Теплю́к Миха́йло Олексі́йович (нар. 15 січня 1956, Тарасівка) — заслужений юрист України, керівник Головного юридичного управління при Верховній Раді України^[1], член Конституційної Асамблеї^[2], член Вченої ради Інституту законодавства Верховної Ради України^[3], доктор юридичних наук^[4], державний службовець II рангу.

Михайло Олексійович Теплюк
Народився	15 січня 1956(1956-01-15) (69 років)  Тарасівка, Броварський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	правник, державний службовець
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1978)
Заклад	Київський інститут політології та соціального управління Апарат Верховної Ради України
Посада	керівник головного юридичного управління при Верховній Раді України
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d]
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений юрист України Орден Данила Галицького

Життєпис

Народився в селі Мала Тарасівка, Броварського району Київської області

Освіта

1978 року закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство».

Трудова діяльність

Працював:

• 1978 — кафедра радянського державного будівництва і права Вищої партійної школи при ЦК КПУ; лаборант, молодший науковий співробітник;
• 1986 — Київський інститут політології і соціального управління (ліквідований у 1992 році^[5]); голова профкому вищої партшколи;
• 1991 — Секретаріат Верховної Ради України; старший консультант, завідувач сектору юридичного відділу, заступник, перший заступник завідувача юридичним відділом, завідувачем юридичного відділу, керівник юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України;
• 2000 — Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України; керівник;
• з 2002 і досі — заступник керівника Апарату Верховної Ради України.

Брав участь:

• у підготовці проєктів законів про представника Президента України(втратив чинність як антиконституційний), про місцеве самоврядування в Україні, про місцеве і регіональне самоврядування, про місцеві ради народних депутатів України та ін.^[6]
• в опрацюванні Бюджетного, Кримінального, Митного, Цивільного кодексів України.

Очолював:

• групу експертів, яка підготувала проєкт закону про парламентську більшість і парламентську опозицію;
• експертну групу по забезпеченню діяльності тимчасової спеціальної комісії ВР України по опрацюванню проєктів законів про внесення змін до Конституції України.

Має близько 30 публікацій (брошури, глави у монографіях, статті), друкується у юридичному журналі «Право України»^[7].

Науковий інтерес — конституційне право, муніципальне право, парламентське право.

Нагороди та відзнаки

• Заслужений юрист України (1998);
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (грудень 2000 р.)^[2],
• Почесна грамота Верховної Ради України (серпень 2001 р.)^[2],
• Подяка Голови Верховної Ради України у 2001 році,
• Срібна з позолотою пам'ятна медаль «Десять років Незалежності. Україна.1991-2001 рр.» у 2001 році,
• Орден Данила Галицького (січень 2006 р.)^[2]
• Почесна грамота Верховної Ради України у 2006 році,
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня у 2012 році,
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня у 2016 році,
• Орден «За заслуги» І ступеня у 2020 році^[8].