Терапія

Терапі́я — процес, бажаною (але не завжди досяжною) метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів (компенсація, купірування) і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності та одужання, відновлення здоров'я (санація). Часто під поняттям «терапія» розуміють застосування не хірургічних лікувальних засобів. У медичному жаргоні також «терапія» — все те, що стосується внутрішніх хвороб. Терапія завжди включає певну послідовність дій: визначення cуб'єкту (cуб'єктів), встановлення діагнозу (діагнозів), визначення стратегії, визначення цілей, проведення інтервенцій (втручань), відстеження та фіксація результатів. ^{[1] [2][3][4]}

Терапія

Терапія у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Терапія (значення).

Як правило процес терапії стосовно пацієнта проводить кваліфікований фахівець, професіонал (група професіоналів певних спеціалізацій), парапрофесіонал (який працює під керівництвом професіонала) та клінічні працівники (клініцісти). Разом (в великій кількості випадків) це складає мультидисциплінарну команду. Спеціалізації членів команди визначаються в залежності від конкретного захворювання, симтомів або проявів захворювання.

Розрізняють консервативну терапію і хірургічне втручання.

Консервативне лікування (терапія)

Консервативне (нехірургічне) лікування (терапія) здійснюється хімічними, фізичними та біологічними методами.

Хімічні та біологічні методи

Хімічні та біологічні методи є основними консервативними способами впливу на хворий організм. До їх числа належать фармакотерапія і хімієтерапія, фітотерапія, імунотерапія і фаготерапія.

Фізичні методи

До фізичних консервативних методів лікування належать фізіотерапію, масаж, лікувальну фізкультуру, гідротерапію, ерготерапію, зоотерапію і тд. У більшості випадків ці методи є допоміжними. Фізіотерапевтичні методи охоплюють вплив на організм за допомогою електромагнітних та звукових випромінювань (УВЧ-терапія, магнітотерапія, електрофорез, лазеротерапія, рентгенотерапія тощо).

Терапевтичні підходи

• Етіотропна терапія має на меті усунення причини захворювання (наприклад, антибактеріальна терапія при інфекційних захворюваннях).
• Патогенетична терапія спрямована на механізми розвитку захворювання, її застосовують, зокрема, при відсутності ефективної етіотропної терапії (наприклад, замісна підтримувальна терапія інсуліном при цукровому діабеті у зв'язку з недостатньою продукцією цього гормону підшлунковою залозою).
• Симптоматична (паліативна) терапія — її застосовують для усунення окремих симптомів захворювання (наприклад, застосування анальгетиків при болю, жарознижувальних при високій гарячці) на додаток до етіотропної та патогенетичної терапії, а також для зменшення страждання паліативним хворим, як частину паліативної допомоги.^[5]

Види терапії

• Фізична терапія - використовує фізичні методи для відновлення, підтримки та покращення фізичної функціональності та якості життя пацієнтів після травм, хвороб чи вікових змін. Фахівці з фізичної терапії проводять оцінку стану, ставлять діагноз, розробляють індивідуальні плани реабілітації та впроваджують втручання, що включає вправи, масаж, мануальні техніки, а також застосування фізичних факторів (тепло, холод, електро). Напрямок реабілітології.
• Ерготерапія - допомагає людям із фізичними, психічними або когнітивними порушеннями відновити або розвинути навички для виконання повсякденних дій, роботи та самообслуговування (напрямок реабілітології).
• Психотерапія - метод впливу психотерапевта та/або медичного персоналу словом на психіку клієнта (пацієнта) з терапевтичними цілями. Фахівець у даній галузі — психотерапевт. (Треба розділяти поняття «психотерапевт» та «особа, що проводить психотерапію», адже лікар-психотерапевт, як фахівець, діяльність якого регламентує держава — це лікар, що отримав вищу медичну освіту та має відповідну спеціалізацію. В той же час, проводити психотерапію можуть не тільки психотерапевти, але й інші фахівці. Згідно Наказу МОЗ, в якості професійної діяльності застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть також відповідні фахівці з повною вищою освітою за напрямками медицина (за різними спеціалізаціями) та психологія).^[6]
• Логопедія та мовна терапія, відновлення мови, ковтання після інсульту, при ДЦП, у дітей з порушеннями мовлення. Вважається педагогічним напрямком, але є на межі між напрямками терапії та педагогіки.
• Арттерапія — це форма психотерапії, яку можна застосувати у педагогіці та соціальній роботі, та яка базується на творчості, мистецтві, для гармонізації розвитку особистості через самовираження та самопізнання.^[7]
• Зоотерапія (Анімалотерапія) - є одним з видів інтервенції із залученням тварин, яка використовується в процесі терапії. Відноситься до медичної та соціальної сфери галузі людино-тваринної взаємодії, та є однією з послуг із залученням тварин (AAS).
• Генна терапія — високовартісна терапія, яку використовують для лікування людей з найсмертельнішими формами спадкової хвороби. Це потенційно новий стандарт лікування для людей з серйозними генетичними порушеннями. Терапія використовує вірус для доставки нормальної копії гена людини, яка народилась із пошкодженим геном. Такий вид лікування розроблений для дітей зі смертельними генетичними порушеннями.^[8]

Хірургічне лікування

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Хірургічна операція.

Хірургічне лікування (втручання) формально виходить за рамки внутрішньої медицини.^[9] Застосовують у разі неможливості або низької ефективності консервативного лікування.

Однак, терапію не можна логічно протиставляти хірургії, оскільки хірургічне втручання це окремий випадок, тобто втручання (інтервенція) яке слід застосовувати тоді, коли це необхідно з погляду терапевтичної програми.

Комбінований терапевтичний підхід.

Комбінований підхід застосовують у випадках, коли пацієнту роблять хірургічне втручання, а потім продовжують консервативне лікування (наприклад, після інфаркту – стентування + ліки довічно).

Лазерний промінь, що потрапляє на біологічну тканину впливає на фотофізичні і фотохімічні процеси, що відбуваються в живому організмі.

Див. також

• Психотерапія
• Курс лікування
• Внутрішні хвороби
• Медичне страхування
• Соціально-медичні послуги

Джерела

• Внутрішня медицина: терапія: підручник / Н. М. Середюк, О. С. Стасишин, І. П. Вакалюк [та ін.]. — 4-те вид., виправлене. — К. : Медицина, 2013. — 686 с. ISBN 978-617-505-249-5
• Факультетська терапія: Друге вид.: Підручник / В. М. Хворостінка, Т. А. Моїсеєнко, Л. В. Журавльова. За ред. В. М. Хворостінки.– Х.: Факт, 2003. — 888 с.
• М. С. Расін. Внутрішні хвороби. — Полтава: Форміка, 2002. — 345 с. ISBN 966-95815-7-5