Тереножкін Олексій Іванович

Олексі́й Іва́нович Терено́жкін (*26 листопада 1907, Ніколаєвськ — †19 травня 1981, Київ) — радянський археолог, доктор історичних наук, професор.

Олексій Іванович Тереножкін
рос. Тереножкин Алексей Иванович
Народився	26 листопада 1907(1907-11-26) м. Ніколаєвськ, Самарська губернія
Помер	19 травня 1981(1981-05-19) (73 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	науковець
Галузь	історія, археологія
Заклад	Інститут археології АН УРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Відомі учні	Мурзін В. Ю., Мозолевський Б. М.
Аспіранти, докторанти	Гаврилюк Надія Оксентіївна
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Брати, сестри	Тереножкін Василь Іванович, Тереножкін Іван Іванович
У шлюбі з	Іллінська Варвара Андріївна
Діти	Іллінський Андрій Олексійович, Ранну (Тереножкіна) Олена Олексіївна, Тереножкін Дмитро Олексійович
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»

Життєпис

Народився у м. Ніколаєвськ, Самарська губернія (тепер м. Пугачов, Саратовської області, Росія) в родині крамаря. В 11 років почав збирати на березі річки і відносити до музею уламки давньої кераміки. В 14 років уперше взяв участь в археологічних роботах: дослідженнях курганів, що їх проводило місцеве «Товариство світознавства» (рос. Общество мироведения). 1926 року вступив на археолого-етнологічний відділ вищих курсів при Самарському товаристві краєзнавства, після закінчення яких вступив на етнологічний факультет МДУ. На останньому курсі був відрахований за «приховування соціального походження». Працював у Державному історичному музеї (Москва), Інституті історії та археології Узбецької РСР та інших місцях, брав участь у розкопках у Середній Азії, Росії та Україні. З 1941 — на війні, пройшов від Сталінграда до Відня. Нагороджений орденом Червоної зірки та п'ятьма медалями. 1948 року захистив кандидатську дисертацію за результатами досліджень в Узбекистані. Того ж року переїхав до Києва і почав працювати в Інституті археології АН УРСР^[1].

З 1949 р. завідував відділом Інституту археології АН УРСР. Член КПРС із 1949 р..

Доктор історичних наук (1959), професор (1967), лауреат Державної премії УРСР (1977), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1977).

Помер у м. Києві.

Дослідив пам'ятки скіфського та доскіфського часу в Україні, зокрема чорноліської культури; розробив основи хронології пізньої бронзової доби та початку залізної доби в Україні.

Наукова школа О. І. Тереножкіна

• Черненко Євген Васильович
• Бідзіля Василь Іванович
• Яковенко Елеонора Вікторівна
• Чередниченко Микола Миколайович
• Ковпаненко Галина Тихонівна
• Зубар Віталій Михайлович
• Островерхов Анатолій Степанович
• Мозолевський Борис Миколайович
• Бокій Нінель Михайлівна
• Гаврилюк Надія Оксентіївна

Родина

• Брат — Тереножкін Іван Іванович — учений-аграрій.
• Дружина — Іллінська Варвара Андріївна — археолог.
• Брат — Тереножкін Василь Іванович — учений-фізик.
• Син — Іллінський Андрій Олексійович — художник.
• Дочка — Ранну (Тереножкіна) Олена Олексіївна — історик, екскурсовод.
• Син — Тереножкін Дмитро Олексійович.

Пам'ять

• Похований в одній могилі з дружиною В. А. Іллінською на Берковецькому кладовищі в Києві, ділянка 47. Надгробок виконано у вигляді фрагмента античної колонади, на цоколі — напис: «рос. Здесь покоятся выдающиеся археологи Тереножкин А. И. и Ильинская В. А.».

• З 1987 р. проходять наукові конференції, присвячені О. І. Тереножкіну.

Праці

• (рос.)Тереножкин А. И., Предскифский период на Днепровском Правобережье. — К., 1961.
• (рос.)Скифские курганы Никопольщины // Скифские древности. К., 1973 (в соавт. с А. И. Тереножкиным, Б. Н. Мозолевским, В. А. Ильинской).
• (рос.)Тереножкин А. И., Киммерийцы. К., 1976.