Терещенко Юрій Іларіонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терещенко.

Юрій Іларіонович Терещенко (нар. 14 квітня 1939, Київ) — український історик, дослідник історії України XX століття, доктор історичних наук, академік Української академії історичних наук (з 1999 року). Почесний краєзнавець України (2014), Заслужений працівник освіти України (2019).

Юрій Іларіонович Терещенко
Народився	14 квітня 1939(1939-04-14) (86 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Діяльність	історик
Галузь	історія[1]
Науковий ступінь	доктор історичних наук

Біографія

Народився 14 квітня 1939 року у Києві в родині службовця Іларіона Петровича, який працював в апараті Президії Академії наук УРСР. Закінчивши київську школу № 92, Юрій Терещенко навчався на історичному факультеті Київського університету. Водночас розпочав працювати у Центральній науковій бібліотеці АН УРСР. Викликався на допити до КДБ через донос за підозрою у розповсюдженні самвидаву. Провину Терещенка не змогли довести.

У 1963—1976 роках працював старшим лаборантом, молодшим науковим співробітником, у 1976—1987 роках — старшим науковим співробітником відділу Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни Інституту історії АН УРСР. 1971 року, під керівництвом академіка АН УРСР Миколи Супруненка, захистив кандидатську дисертацію на тему: «Політична боротьба на виборах до міських дум України у 1917 р.». 1988 року захистив докторську дисертацію на тему: «Економічна політика радянської влади на Україні в період громадянської війни 1918—1920». З 1987 року працює у Київському державному лінгвістичному університеті, де з 1991 року очолює кафедру історії України та зарубіжних країн. З 1997 року — головний редактор періодичного збірника наукових праць «Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Історія, економіка, філософія».

У 2000 році був координатором ініціативної групи Української гетьманської організації, зусиллями якої в 2001 році було офіційно зареєстровано в Україні Всеукраїнську громадську організацію «Союз гетьманців-державників»^[2].

Учні

• Горбатюк Микола Володимирович (Громадсько-політична діяльність Андрія Ніковського (1885—1942 рр.), 2010 р.)^[3]
• Верменич Ярослава Володимирівна — дослідниця проблем історичної регіоналістики України, історії та культури України ХХ ст., теорії та методології історичних досліджень.
• Монолатій Іван Сергійович (Соціально-економічне становище та культурний розвиток німців у Галичині (1772—1923 рр.)", 2002.
• Очеретяний Володимир Васильович (Громадсько-політична та наукова діяльність М. А. Славинського (1868—1945 рр.), 2009 р.)^[4]
• Попенко Ярослав Володимирович (Дипломатичні взаємини Української Народної Республіки з країнами Антанти за доби Директорії (листопад 1918—1921 рр.), 2006 р.)^[5]

Основні праці

• Скарби історичних традицій: нариси з історії української державності (2011)
• Причинки до історії галицького консерватизму // Український консерватизм і гетьманський рух: історія, ідеологія, політика. — Київ, 2000 (головний редактор збірки);
• Український патріот з династії Габсбургів. — Київ., 1999 (у співавторстві);
• В'ячеслав Липинський. З епістолярної спадщини. — Київ, 1996 (у співавторстві);
• Україна і європейський світ: нарис історії від утворення Старокиївської держави до кінця XVI ст. — Київ, 1996 (у співавторстві);
• Історія України. — Книга 1: Від найдавніших часів до 1917 р. — Київ, 1995 (у співавторстві);
• Історія України від найдавніших часів до утвердження незалежної держави. Навч. посібник. — Київ, 1993 (у співавторстві);
• Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине: Очерк истории экономической политики (1917—1920). — Київ., 1986;
• Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. — Київ., 1974.