Територіальний розвиток Канади

Канада стала самостійною у 1867, коли три провінції Британської Північної Америки були об'єднані у домініон. У ході створення домініону франкомовна провінція Канада була розділена на дві (Квебек і Онтаріо), а до них було приєднано ще дві англомовні провінції (Нова Шотландія і Нью-Брансвік). Крім того Велика Британія поступилася Канаді своїми володіннями в Північній Америці^[1]

Зовнішні кордони Канади змінювалися сім разів, а в ході розвитку кількість регіонів зросла від чотирьох провінцій до десяти провінцій і трьох територій.

Шкала часу

1 липня 1867

Канада у 1867—1870

Домініон Канада було створено з трьох провінцій Британської Північної Америки: провінції Канада, яка була розділена на дві провінції Онтаріо і Квебек, і колоній Нью-Брансвік і Нової Шотландії.

15 липня 1870

Канада у 1870—1871

Велика Британія поступилася на користь Канади більшу частину своїх володінь у Північній Америці: Землю Руперта і Північно-Західну територію, що стали Північно-Західними територіями. Договір 1868 про Землю Руперта передавав ці землі Канаді в 1869, але на ділі це було здійснено лише в 1870, коли 300 000 фунтів стерлінгів були заплачені Компанії Гудзонової затоки. Згідно з Манітобським актом на невеликій частині Землі Руперта - колонії Ред-Рівер, що оточувала місто Вінніпег, було створено провінцією Манітоба.

20 липня 1871

Канада у 1871—1873

Британська колонія Британська Колумбія приєдналася до Канади як шоста провінція.

1 липня 1873

Канада у 1873—1874

Британська колонія Острів Принца Едуарда приєдналася до Канади як сьома провінція.

26 липня 1874

Канада у 1874—1876

Межі провінції Онтаріо були розширені на північ і захід^[2]

12 квітня 1876

Канада у 1876—1880

12 квітня 1876 з Північно-Західних територій було виділено округ Ківатін, що розділив Північно-Західні території^[3]

1 вересня 1880

Канада у 1880—1881

Велика Британія поступилася своїми Арктичними островами на користь Канади, вони увійшли у склад Північно-Західних територій.

1 липня 1881

Канада у 1881—1886

Межі Манітоби були розширені за рахунок округу Ківатін до західних кордонів Онтаріо. Але частина цих територій оспорювалося Онтаріо

7 травня 1886

Канада у 1886—1889

Південно-західна межа округу Ківатін була змінена, щоб відповідати кордонам нових тимчасових округів Північно-Західних територій, створених у 1882 повертаючи деякі терени Північно-Західним територіям^[4]

12 серпня 1889

Канада у 1889—1895

Суперечка між Манітобою і Онтаріо закінчився тим, що межі Онтаріо були згідно з Актом про Канаду 1889 (пункт межі Онтаріо) розширилися на захід до озера Лісового і до річки Олбані.

2 жовтня 1895

Канада у 1895—1898

Округ Ківатін приєднав частину Північно-Західних територій на північ від Манітоби на материку, і всі острови на узбережжі Гудзонової затоки, а також заток Джеймса і Унгава. Частина теренів між округом Ківатін, Онтаріо, і Гудзоновою затокою не було включено в округ Ківатін. У Північно-західних територіях було сформовано чотири додаткових тимчасових округи: округ Юкон, округ Унгава, округ Маккензі і округ Франклін.

1897

Були змінені межі округу Ківатін. До його складу увійшли острів Саутгемптон, острів Котс острів Акіміскі тощо.

13 червня 1898

Канада у 1898—1901

Територія Юкон була створена з округу Юкон (у північно-західній частині Північно-Західних територій), а Квебецький прикордонний розширювальний акт 1898 року, пересунув кордон Квебеку на північ до ріки Істмейн.

23 травня 1901

Канада у 1901—1905

Східний кордон території Юкон пройшла по річці Пеллі.

20 жовтня 1903

Прикордонний спір про Алясці було вирішене на користь Сполучених Штатів.

1 вересня 1905

Канада у 1905—1912

З Північно-Західних територій були виділені провінції Альберта і Саскачеван. Західний кордон Саскачевана і східний кордон Альберти 110 ° західної довготи. Південні і північні кордони Альберти як і Саскачевана: на півдні це межа Канади і США або сорок дев'ята паралель, на півночі шестидесята паралель. Західні кордони Альберти вздовж піків Скелястих гір до 60-ї паралелі.

1906

Північно-Західні території були перейменовані (в назві до 1912 року був прибраний дефіс)

15 травня 1912

Канада у 1912—1927

Манітоба, Онтаріо, Квебек і розширили свою територію на північ до сучасних кордонів. Північно-Західні території з цього року стали включати землі на північ від 60-ї паралелі (крім островів Гудзонової затоки і затоки Джеймс). Вони поділялися на три округи: Ківатін, Макензі і Франклін.

1925

Межі Північно-Західних територій були розширені до Північного полюса .

11 березня 1927

Канада у 1927—1949

Британська Таємна Рада в 1927 році вирішила Лабрадорську прикордонну суперечку між Лабрадором і Квебеком передавши частину земель домініону Канади - Домініон Ньюфаундленд.

11 листопада 1930

Норвегія поступилася Канаді острови Свердруп, в обмін на британське визнання норвезького суверенітету над островом Ян Маєн

31 березня 1949

Канада у 1949—1999

Домініон Ньюфаундленд і його володіння Лабрадор, стають десятою провінцією Ньюфаундленд.

1 квітня 1999

Канада у 1999—2001

З Північно-Західних територій була виділена територія Нунавут^[5]. Тимчасові округу як адміністративні області в Північно-західних територіях були скасовані.

6 грудня 2001

Канада в 2001—2003

Провінція Ньюфаундленд була перейменована у провінцію Ньюфаундленд і Лабрадор.

1 квітня 2003

Канада в 2003—2010

Територія Юкон була перейменована в Юкон.