Терлецький Валентин Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терлецький.

Валентин Михайлович Терлецький (8 (21) лютого 1916(19160221), Київ — 20 жовтня 1979, Київ) — український радянський правознавець і історик, доктор історичних наук (з 1967 року), професор (з 1968 року). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1981, посмертно^[1]). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1971—1976 роках.

Валентин Михайлович Терлецький
Народився	8 (21) лютого 1916  Київ, Російська імперія
Помер	20 жовтня 1979(1979-10-20) (63 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	історик, функціонер
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1949)
Галузь	правознавство, історія
Заклад	Київський обласний комітет Комуністичної партії України Головна редакція УРЕ Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук (1967)
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 8 (21 лютого) 1916 року в Києві. З 1937 року — на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1938 року.

У 1938–1945 роках служив в Червоній армії, брав участь у німецько-радянській війні^[2].

З 1945 року перебував на відповідальній комсомольській роботі. У вересні 1946 — лютому 1948 року — 1-й секретар Київського обласного комітету ЛКСМУ (комсомолу).

У 1948–1958 роках працював у Київському обкомі КПУ.

У 1949 році закінчив юридичний факультет Київського університету.

З 1958 року — відповідальний секретар Головної редакції Української радянської енциклопедії. В 1967–1968 і 1972–1978 роках завідував відділом проблем радянського будівництва Інституту держави і права АН УРСР.

У 1968–1972 роках — головний редактор журналу «Комуніст України».

З 1978 року — професор Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському університеті.

Помер в Києві 20 жовтня 1979 року. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність

Досліджував проблеми історії радянського суспільства, теорії та історії держави і права. Основні праці:

• «Держава і комунізм» (1962);
• «Ради депутатів трудящих Української РСР у період завершення будівництва соціалізму (1938–1958 рр.)» (1966);
• «Історія Академії наук Української РСР» (книги 1-2, 1967; у співавторстві);
• «Політична організація суспільства» (1967, у співавторстві);
• «Вчення Карла Маркса про державу та право і сучасність» (1968);
• «Академія наук Української РСР 1919–1969: Короткий історичний нарис» (1969);
• «Місцеві ради Української РСР і комуністичне будівництво» (1970, у співавторстві);
• «Політика партії в галузі соціально-політичного розвитку радянського суспільства» (1972);
• «Ленінська ідейна спадщина і проблеми радянського будівництва» (1974);
• «Політична організація розвинутого соціалістичного суспільства (правові питання)» (1976, у співавторстві).

Нагороди

• два ордени Червоного Прапора (22.01.1945, 15.05.1945)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни I ст. (1.10.1943)
• орден Вітчизняної війни IІ ст. (23.03.1944)
• орден Червоної Зірки (2.04.1943)
• медаль «За бойові заслуги» (29.08.1942)
• медаль «За взяття Берліна» (9.06.1945)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1966)
• Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки (1981, посмертно)