Тернопольченко Михайло Дмитрович

Михайло Дмитрович Тернопольченко (28 вересня 1888(18880928), село Гаврилівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, тепер Донецької області — розстріляний 8 лютого 1938, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, голова Коростенського і Волинського окрвиконкомів, член ВУЦВК.

Тернопольченко Михайло Дмитрович
Народився	28 вересня 1888(1888-09-28) село Гаврилівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, тепер Донецької області
Помер	8 лютого 1938(1938-02-08) (49 років) місто Москва
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	українець
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тернопольченко.

Біографія

Народився в родині робітника-слюсаря. У 1899 році закінчив початкову церковнопарафіяльну школу в селі Дружківці Бахмутського повіту Катеринославської губернії.

З 1900 до 1903 року служив хлопчиком у приватних осіб у селі Дружківці Бахмутського повіту.

У 1903—1906 роках — конторник металургійного заводу в селі Дружківці.

З вересня 1906 до червня 1907 року — табельник машинобудівного заводу в селищі Горлівці Катеринославської губернії.

Брав участь у революційному русі. Член РСДРП з 1906 до 1909 року.

У червні 1907 року заарештований, до листопада 1907 року сидів у в'язниці міста Бахмута Катеринославської губернії.

З грудня 1907 до березня 1910 року жив під наглядом поліції у місті Маріуполі, був безробітним.

З квітня до листопада 1910 року — писар міського судді міста Царицина. У грудні 1910 — березні 1917 року — діловод у присяжного повіреного в місті Царицині.

З березня 1917 до травня 1918 року — дільничний начальник міліції Царицинської міської міліції.

Член РСДРП (меншовиків) з квітня до червня 1917 року.

З червня до вересня (листопада) 1918 року — секретар Царицинського революційного трибуналу, секретар штабу оборони Царицина.

З вересня 1918 року — у Військовій раді Північно-Кавказького військового округу.

Член РКП(б) з листопада 1918 року.

У грудні 1918 — березні 1919 року — секретар відділу управління Народного комісаріату внутрішніх справ РРФСР.

З квітня по травень 1919 року — в ЦК РКП(б), в Центральному бюро військових комісарів при РВРР, в розпорядженні революційного військового трибуналу Східного фронту РСЧА.

У травні 1919 — травні 1920 року — військовий слідчий, заступник члена, завідувач слідчої частини, член революційного військового трибуналу 4-ї армії Східного фронту.

У травні — серпні 1920 року — член революційного військового трибуналу Заволзького військового округу.

У серпні 1920 — січні 1921 року — голова революційного військового трибуналу Уральського укріпленого району.

У січні — березні 1921 року — член колегії революційного військового трибуналу Московського військового округу. У березні — червні 1921 року — голова Московського відділу революційного військового трибуналу Московського військового округу. 12 червня — вересень 1921 року — голова революційного військового трибуналу Московського військового округу.

У листопаді 1921 — січні 1923 року — член президії виконавчого комітету Царицинської губернської ради. Одночасно з листопада 1921 до лютого 1922 року — завідувач відділу управління виконавчого комітету Царицинської губернської ради. З лютого до жовтня 1922 року — завідувач відділу комунального господарства виконавчого комітету Царицинської губернської ради.

У жовтні 1922 — січні 1923 року — член Царицинського губернського революційного трибуналу.

З лютого до вересня 1923 року — заступник голови, голова Царицинського губернського суду.

У жовтні 1923 — вересні 1925 року — голова Вологодського губернського суду.

У жовтні 1925 — березні 1926 року — завідувач адміністративно-господарського відділу та помічник керуючого справами Ради народних комісарів Української СРР.

У квітні 1926 — січні 1927 року — голова виконавчого комітету Коростенської окружної ради.

У лютому — березні 1927 року — заступник голови виконавчого комітету Коростенської окружної ради.

У березні — серпні 1927 року — голова виконавчого комітету Волинської окружної ради в Житомирі. У січні 1928 — вересні 1929 року — голова виконавчого комітету Волинської окружної ради в Житомирі.

У жовтні 1929 — травні 1934 року — старший помічник військового прокурора Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії; помічник командира корпусу Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії.

У травні 1934 — 1935 року — керуючий справами Головного управління цивільного повітряного флоту при РНК СРСР. У 1935 — травні 1936 року — старший інспектор при начальнику Головного управління цивільного повітряного флоту при РНК СРСР.

На початку 1936 року виключений із ВКП(б), але рішенням КПК при ЦК ВКП(б) у червні 1936 року відновлений в членах партії.

З травня 1936 до 1937 року — начальник II-го відділення Аерографічного інституту Головного управління цивільного повітряного флоту при РНК СРСР.

До серпня 1937 року — заступник директора хімічного заводу «Акрихин» міста Ногінська Московської області.

14 серпня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 8 лютого 1938 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

Рішенням пленуму Верховного Суду СРСР від 28 грудня 1966 року вирок скасований і справу припинено через відсутність складу злочину. Посмертно реабілітований.