Тертер-оба

Терте́р-оба́, Дурут (Terter-oba; «Терте́рський рід, плем'я, юрта») — у ХІ — XIV ст. половецький рід і плем'я тюркського походження. Керував союзом половецьких орд в українських степах ХІ—ХІІІ ст. Був найвпливовішим до появи роду Кай-оба.

Герб Болгарії в часи Тертеровців

Назва походить від кавказької річки Тертер, притоки Кури, куди Тертер-оба переселилися після 1118 року для служби в Грузії^[1].

Інші назви — плем'я дуру́т або ду́рт^[2]. В руських літописах згадуються як Тертро́вичі^[3] або Тертьробичи^[4].

Кочував у районі Криму, Дону та Північного Кавказу^[5]. Вперше з'явився біля кордонів Русі в середині ХІ ст., очолювався ханом Блушем.

У 1-й половині ХІІІ ст. вів боротьбу з монголами; разом із руськими союзниками розбитий на Калці (1223).

Під тиском монголів полишив Причорномор'я, мігрувавши до Угорщини (1238). Внаслідок вбивства угорцями голови роду — хана Котяна, частина членів роду виїхала до Болгарії (1241)^[6], де дала початок царській болгарській династії Тертерів (Тертеровці; 1280—1323)^[7].

Представники

• Болуш
• Искал
• Ітлар
• Тугоркан^[8]
• Сутой
• Котян
• Сомогур
• Манґуш
• Сейхан
• Тегак

Генеалогія

• Сутой (?— після 1185), половецький хан
  • Котян (? — бл.1240), половецький хан (бл. 1192—1223).
    • Марія (?—?) ∞ Мстислав, галицький князь.

• — хани