Тесля Юрій Миколайович

Тесля Юрій Миколайович — український вчений, практик, програміст, менеджер і письменник. З 2022 року технічний директор центру великих даних^[2][3] компанії Baosteel Engineering Technology Group Co., Ltd.^[4] найбільшої металургійної корпорації світу BAOWU^[5] (КНР), доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2009), професійний проєктний менеджмент рівня «А» Міжнародної асоціації управління проєктами (IPMA)^[2][6] (2012). Член Національної спілки письменників України (2023).^[7]Автор не визнаної в Україні псевдонаукової «теорії несилової взаємодії».^[8][9][10] Яка, тим не менше, опублікована в рецензованих вітчизняних^[11][12] і іноземних наукових журналах^{[13][14][15][16][17][18][19]}, в тому числі й тих, що входять до наукометричної бази Skopus^{[13][14][15][20][12]}.

Тесля Юрій Миколайович
Народився	7 січня 1958(1958-01-07)[1] (67 років)  Мошни, Черкаський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР[1]
Країна	Україна
Діяльність	Вчений, фахівець в галузі ІТ, проєктний менеджер, письменник
Alma mater	Київський національний університет будівництва і архітектури
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	Бушуєв Сергій Дмитрович
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди

Життєпис

У 1980 році Юрій Тесля закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління» з червоним дипломом. З 1-го курсу увійшов до групи під керівництвом доцента кафедри АСУ С. Д. Бушуєва з розробки автоматизованої системи управління КНУБА. У 1977 р. взяв участь у Всесоюзній студентській конференції в Ризі.В 1979 році став переможцем Республіканської студентської олімпіади з кібернетики (АСУ) та переміг у Всесоюзному конкурсі студентських наукових робіт^[3][2].

Життєвий шлях був багатогранним^[2][3]. Спочатку як програміст займався розробкою автоматизованої системи управління будівництвом Південно-Української АЕС. Потім, як вчений, ввів в науку поняття матричних інформаційних технологій — захистив кандидатську і докторські дисертації з спеціальності 05.13.06 — інформаційні технології. В 1994—1995 роках пройшов підготовку в Інституті Економічного Розвитку США з проєктного менеджменту. Як практик керував більш ніж 10 масштабними Національними і корпоративними проєктами^[2]. Як поет видав три збірки віршів^[21][22][23]. Був прийнятий в Національну спілку письменників України^[7].

Посади

Після закінчення інституту працював інженером в обчислювальному центрі Черкаської філії Київського політехнічного інституту (нині ЧДТУ — Черкаський державний технологічний університет). Через два роки, в збірнику «Програмоване навчання» опублікував свою першу наукову роботу^{[джерело?]}.

Заступник начальника відділу АСУ, начальник відділу АСУ, головний інженер центру інженерної підготовки будівництва Південно-Української АЕС (1983—1992 роки)^[2].

Професор кафедри управління проектами факультету електронних технологій Черкаського державного технічного університету у 1992—2003 роках. Читав курси «Економіко-математичні моделі та методи», «Управління портфелями проектів».^[24]

Професор кафедри інформаційних технологій КНУБА у 2003—2004, 2007—2012 роках^[2].

Заступник голови Державної податкової адміністрації у м. Києві у 2004 році^[2].

Проректор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького у 2005—2006 роках^[2].

Завідувач кафедри інформаційних технологій КНУБА у 2012—2013 роках^[2].

Декан факультету інформаційних технологій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у 2013—2019 роках^[25].

Тренер компанії «Інститут Тутковського».^[26]

Член експертної ради Міжнародного хабу природніх ресурсів TUTKOVSKY^[27].

Проректор Національного авіаційного університету — 2019—2020 роки^[28].

В 2021—2022 роках професор кафедри інформаційних технологій проектування Черкаського державного технологічного університету^[2].

З 2022 року технічний директор центру великих даних компанії Baosteel Engineering Technology Group Co., Ltd. (Шанхай, Китайська Народна Республіка)^[2][3].

У ЗМІ

В 2016 році був номінований у категорії «Псевдонауковець року»^[29].

У жовтні 2017 року журналісти помітили, що сторінка Теслі на сайті факультету інформаційних технологій КНУ англійською мовою містить дуже неякісний, скоріш за все машинний переклад з української.^[30] Після прибирання сторінки з сайту адміністрація опублікувала повідомлення, в якому стверджується, що переклад опублікували хакери.

У лютому 2019 року було опубліковано запис семінару Теслі в Київському національному університеті. Повний запис семінару за посиланням^[31].

Інтерв'ю Теслі Ю. М. в передачі «В фокусі подій» на телекомпанії «Ільдана».^[32]

Публікації

Юрій Тесля є авторомр 3 моногафій^[2][33], близько 250 наукових праць у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях (в тому числі 27, що входять до наукометричної бази Skopus, індекс Гірша — 6) та тез доповідей на наукових конференціях^[2]. Підготував біля 30 кандидатів і докторів наук^[2]. Керівник он-лайн школи професора Теслі.

Нагороди

У 2009 р. нагороджений Державною премією України у галузі науки і техніки разом з сином міністра фінансів уряду Азарова Федора Ярошенка — Юрієм, заступником міністра фінансів Сергієм Рибаком, академіком НАН Олександром Алимовим та іншими.^[34]

Нагороджений медаллю «За працю та звитягу» у 2004 р.^[35]

Судовий позов

У 2017 році Тесля подав до суду на Ірину Єгорченко, яка в 2016 році на парламентських слуханнях щодо проблем фінансування освіти і науки назвала Теслю відомим псевдонауковцем, «який невідомо чому навчає студентів»^[36][37][38].
Після цього спрацював ефект Стрейзанд і до персони Теслі з'явився інтерес в українській медіасфері. Про Теслю випустило сюжет Телебачення Торонто^[39].

Українське фізичне товариство прийняло заяву, в якій одностайно відзначало, що «теорія несилової взаємодії» має безумовно псевдонауковий характер, а діяльність Ю. М. Теслі із розповсюдження цієї теорії є псевдонауковою^[8].

Печерський районний суд міста Києва у жовтні 2018 року частково задовольнив позовні вимоги Теслі (визнати недостовірною інформацію у виступі Єгорченко, що стосувалась декана КНУ). Ірина Єгорченко подала апеляційну скаргу, і 9 січня Київський апеляційний суд задовольнив її (цитата з рішення суду: «…висловлювання відповідача: — „На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан Тесля Ю. М. ну, який вчить студентів невідомо чому.“, є оціночним судженням, яке не містить фактичних даних, є критикою, оцінкою дій, не згодою з діяльністю позивача. Зазначене висловлювання, не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані»), у позові було відмовлено в повному обсязі^[40][41].