Тимологія

У праксеології тимологія (від дав.-гр. θῡμός «бажання, прагнення» + λογία «наука, учення») — це вивчення тих людських аспектів, які передують або викликають цілеспрямовану поведінку людини.^[1]

Праксеологія та тимологія

У своїй «Теорії та історії» Людвіг фон Мізес писав про взаємозв'язок між праксеологією та тимологією:

[Тимологія] — це те, що людина знає про те, як люди оцінюють різні обставини, про їхні бажання та прагнення та про свої плани здійснити ці бажання та прагнення. Це знання про соціальне середовище, в якому людина живе і діє, або, з істориками, про зовнішнє середовище, про яке вона дізнаєтся, вивчивши спеціальні джерела.^[2] Чому одна людина вибирає воду, а інша вино — це тимологічна (або, у традиційній термінології, психологічна) проблема. Але це не стосується праксеології та економіки. Тема праксеології та тієї її частини, яка поки що найкраще розвинена — економіки — це дія як така, а не мотиви, які спонукають людину до досягнення певних цілей.^[3]

Історія

Людвіг Фон Мізес писав:

Тимологія — це галузь історії, або, як це сформулював Коллінґвуд, вона належить до «сфери історії» («the sphere of history»). Йдеться про розумову діяльність людей, яка визначає їхні дії. Це стосується психічних процесів, які призводять до певного виду поведінки, з реакціями розуму на умови оточення індивіда. Він має справу з чимось невидимим і нематеріальним, що неможливо сприймати методами природничих наук. Але природничі науки повинні визнати, що цей фактор повинен розглядатися як реальний і з їхньої точки зору, оскільки він є ланкою ланцюга подій, які призводять до змін у сфері, опис якої вони розглядають як специфічну сферу своїх досліджень.^[4]

Див. також

• Австрійська школа
• Когнітивна наука
• Методологічний індивідуалізм
• Обмежена раціональність
• Поведінкова економіка
• Праксеологія
• Самоефективність (Self-efficacy)
• Семіотика
• Соціальні дії