Тирновський патріархат

Ти́рновський патріарха́т (болг. Търновска патриаршия) — історична східно-православна автокефальна помісна церква, з якої бере свій початок незалежна Болгарська православна церква в період 1235—1393 рр.

Тирновський патріархат болг. Търновска патриаршия
Вид на Патріарший собор Святого Вознесіння Божого, місце перебування Тарновського патріархату
Дата заснування	1186 як Тирновська архиєпископія
Статус	автокефальний
У складі	Східної православної церкви
Самостійність визнана	1394
Дата ліквідації	1416
Перший предстоятель	Йоаким І Патріарх Болгарський
Останній предстоятель	Євтимій Патріарх усієї Болгарії
Центр	Тирново
Основна юрисдикція	Друге Болгарське царство
Літургічна мова	церковнослов'янська
Музична традиція	візантійська
Церковний календар	юліанський

Історія

Після того, як болгарські брати Іван Асен I та Петро IV відновили Булгарську імперію в 1185 році, вони вжили заходів для відновлення автокефальної болгарської церкви. У результаті успішного повстання братів Петра IV та Івана Асена I у 1185/1186 рр. було закладено основи Другого Болгарського царства зі столицею Тирново. Дотримуючись принципу Бориса I, згідно з яким суверенітет держави нерозривно пов'язаний з автокефалією Церкви, обидва брати негайно вжили заходів для відновлення Болгарського патріархату. Спочатку вони заснували незалежну архиєпископію в Тирново в 1186 році. Боротьба за визнання архиєпископства згідно з канонічним порядком і зведення до рангу патріархату тривала майже 50 років.

Оскільки визнання незалежної церкви Вселенським патріархом було неможливим, болгари тимчасово уклали унію з Католицькою церквою до 1235 р., коли після церковного собору в Лампсаку Тирновський патріархат був визнаний незалежним патріархатом з центром у Тирново.^[1] Тоді головою церкви був Василь І (1186—1232).

Першим Тирновським патріархом, якого визнала Константинопольська церква, був Св. Йоаким I. Останнім патріархом, який проживав у Тарново, був Євфімій Торновський, якого відправили в заслання османи після захоплення болгарської столиці в 1393 році.^[2]

У 1394 р. Священний Синод Вселенського патріархату Константинополя дав дозвіл митрополиту Молдови Єремії «переїхати з Божою допомогою до святої Церкви Тирново і дозволити йому вільно і без обмежень виконувати все, що годиться прелату.» Приблизно в 1416 р. територія Тирновського патріархату була повністю підпорядкована Вселенському патріархату Константинополя.^[2]

Болгарські патріархи Тирново

Заголовок	Предстоятель	Правління	Сидіння
Болгарські патріархи Тарново (1235—1393)
Патріарх	Василь І	1186–1232	Тирново
Патріарх	Святий Йоаким I	1235–1246	Тирново
Патріарх	Віссаріон	прибл. 1246	Тирново
Патріарх	Василь II	1246– прибл. 1254	Тирново
Патріарх	Василь III	прибл. 1254—1263	Тирново
Патріарх	Йоаким II	1263–1272	Тирново
Патріарх	Ігнатій	1272–1277	Тирново
Патріарх	Святий Макарій	1277–1284	Тирново
Патріарх	Йоаким III	1284–1300	Тирново
Патріарх	Доротей	1300– прибл. 1315	Тирново
Патріарх	Роман	прибл. 1315– прибл. 1325	Тирново
Патріарх	Теодосій I	прибл. 1325—1337	Тирново
Патріарх	Йоанікій I	1337– прибл. 1340	Тирново
Патріарх	Симеон	прибл. 1341—1348	Тирново
Патріарх	Теодосій II	1348–1363	Тирново
Патріарх	Йоанікій II	1363–1375	Тирново
Патріарх	Святий Євтимій	1375–1393	Тирново