Тирява Волоська

Тирява Волоська (пол. Tyrawa Wołoska) — давнє українське село в Польщі, у гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 770 осіб (2011^[1]).

Село Тирява Волоська пол. Tyrawa Wołoska Церква св. Параскеви споруджена у 1900 р. зруйнована у 1948 р. Герб Координати 49°35′00″ пн. ш. 22°22′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Сяноцький повіт Гміна Тирява-Волоська Перша згадка 1402 Площа 68,8 км²  Висота центру 373  м Населення 770 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-535 Автомобільний код RSA SIMC 0361420 GeoNames 756456 OSM ↑2906315 ·R (Гміна Тирява-Волоська) Офіційний сайт tyrawa.pl Тирява Волоська Тирява Волоська (Польща) Тирява Волоська Тирява Волоська (Підкарпатське воєводство)  Тирява Волоська у Вікісховищі

Розташування

Село розташовується в Солених Горах над річкою Тирява, при загальнодержавній дорозі № 28..

Історія

Вперше згадується в 1402 р. як Тирявія Мінор (Tyravia minor) — власність сяніцького судді Миколая Чешика гербу Осорія. В 1434 р. село мало вже нинішню назву, отже було закріпачене на волоському праві. У 1707 р. Тирява Волоська отримала права міста, втрачені в результаті реформи місцевого самоврядування 1867 р. До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руське воєводства.

Руїни панського маєтку

У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, Королівство Галичини та Володимирії.

У 1892 році село належало до Сяніцького повіту, в селі нараховувалось 70 будинків і 401 мешканець (318 греко-католики, 50 римо-католики і 33 юдеї), місцева греко-католицька парафія належала до Ліського деканату Перемишльської єпархії.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства, в 1934-1939 рр. — у складі ґміни Мриголод. На 1 січня 1939-го в селі з 1700 жителів було 650 українців, 780 поляків і 270 євреїв^[2].

12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Ліського повіту^[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)^[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з селом було передане до складу Польщі. Місцеві поляки почали грабувати і вбивати українців, у відповідь на це 29 квітня 1949 р. сотня УПА «Ударники-4» під командуванням «Бурлаки» знищила бандитське гніздо. Далі поляками українське населення було піддане етноциду — виселене на територію СРСР в 1945-1946 рр. та в 1947 році під час Операції Вісла депортоване^[5] на понімецькі землі.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	378	83	265	30
Жінки	392	87	225	80
Разом	770	170	490	110

Релігія

Церква

Перша згадка про наявність у селі парафії східного обряду походить з 1507 р. Польською державою вже тоді проводилася політика латинізації та полонізації і вже в 1546  р. в селі відкрита римо-католицька парафія. У 1900 р. в селі була зведена мурована церква Преп. М. Параскевії. Після депортації українців церква зруйнована поляками в 1948 р.