Титанова промисловість України

Титанова промисловість України — галузь кольорової металургії України, підприємства якої добувають і збагачують титанову сировину та виробляють титан.Титанова промисловість включала що видобування і збагачення руд, переробку титанових концентратів на шлак, виробництво титанової губки, отримання зливків і напівфабрикатів.

Загальна характеристика

Україна є значним виробником титану на світовому ринку. Вона посідає 8 місце у світі за запасами ільменіту, мінералу, з якого видобувають титан. Це становить 20 % усіх світових запасів. Станом на 2004 рік запаси українського ільменіту становлять 5,9 мільйона тонн. Окрім того, лише Україна, Китай і США мають повний цикл виробництва титанового прокату.

Всього в Україні розвідано 40 родовищ, з яких 12 детально розвідано і розпочато промислове видобування. Титанові (ільменітові) концентрати одержує Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області. Їх спільна потужність становить майже 20 % світового випуску ільменітових концентратів і може повністю забезпечити потреби України та вигідний експорт. Розвіданими запасами титанових руд обидва комбінати забезпечені на далеку перспективу. Разом з тим існує проблема дефіциту руд із свіжим ільменітом, з якого можна отримувати високоякісні та конкурентоспроможні пігменти за технологією діючих сірчанокислотних виробництв у Сумах та в Криму. Запаси таких руд в Україні пов'язані, в основному, з великим Стремигородським корінним родовищем, та меншим за розмірами Федоровським родовищем. Експлуатація цих родовищ дасть змогу одночасно отримувати дефіцитний апатитовий концентрат, а також рідкісні землі в апатитовому концентраті, ванадій та скандій — в ільменітовому. Поряд з титаном, вилученим з ільменітових і рутилових концентратів, передбачається також вилучення ванадію.

Основні запаси титану в Україні належать до великих розсипних родовищ — Малишевського (Дніпропетровська область) та Іршанського (Житомирська область). Значні запаси зосереджені в Стремигородському родовищі на Житомирщині, але воно поки перебуває в стадії проєктування. Титан використовується в пігментній промисловості (96 %), машинобудуванні (3 %) та електродній промисловості (1 %). Понад 80 % продукції експортується до Росії та країн пострадянського простору.

Готується до промислового освоєння Тростянецьке розсипне родовище ільменіту та Тарасівське розсипне родовище комплексних циркон-титанових руд у Київській області.

До титанової промисловості належать:

• видобуток та збагачення мінеральної сировини — Філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ПрАТ «Кримський Титан», Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Кримський Титан», ТОВ «Валки-Ільменіт», ТОВ «Міжріченський ГЗК», ТОВ «ВКФ Велта» та ТОВ «Демурінський ГЗК»;
• виробництво пігменту діоксиду титану — ВАТ «Сумихімпром» (40 тисяч Мт/рік), ПрАТ «Кримський Титан» (70 тисяч Мт/рік)
• виробництво титанової губки — ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

В Україні виробляється до 1 млн т титановмісних концентратів на рік. Але основний їх обсяг йде на експорт до Росії. Причина проста — в країні немає ні достатніх потужностей в титановому виробництві, ні значного внутрішнього споживання. Тому Україна експортує концентрат і напівфабрикати, а також продукцію з невисокою доданою вартістю: титанові шлак і губку, діоксид титану.^[1]

При цьому в Україні є вертикально інтегрований титановий холдинг. Group DF належать або контролюються сировинні й виробничі активи. Утім, вони мають застаріле обладнання та складний юридичний статус.^[1]

Ситуацію могла б змінити приватизація Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), якби державі вдалося залучити іноземного стратегічного інвестора. Однак питання інтересу нерезидентів залишається відкритим.^[1]

Основні віхи в історії титанової промисловості України

• 1. У лютому 1956 р. на дослідній фабриці Іршанського ГЗК отримали перший ільменітовий концентрат.

До 1961 року в Україні була створена сировинна база титанової промисловості всього Радянського Союзу. Лише на базі великих українських родовищ — Іршанського і Самотканського (Малишівського), — вперше розпочато виробництво ільменітових і рутилових концентратів у масштабах, здатних задовольнити потреби виробників металевого титану. Саме ці родовища стали основним джерелом сировини для титанової промисловості СРСР.

• 2. Запорізький ТМК став першим в СРСР постачальником титанової губки. Її промислове виробництво тут розпочалося 29 червня 1956 року.
• 3. У 1956 році у Запоріжжі була створена головна установа, яка займалася розробкою і вдосконаленням способів виробництва титану і магнію в СРСР, а також проєктуванням титано-магнієвих підприємств — Український науково-дослідний і проєктний інститут титану.
• 4. У жовтні 1963 року на Сумському заводі суперфосфату запустили перший в СРСР цех з виробництва діоксиду титану.
• 5. У 1964 році на Донецькому ХМЗ розпочався випуск лігатур для титанових сплавів на основі рідкісних металів: ванадію, алюмінію, молібдену, вольфраму, ніобію, цирконію, та деяких інших металів. Підприємство було монополістом в СРСР у виробництві лігатур для титанових сплавів.
• 6. У 1966 році на ДХМЗ освоїли виробництво надчистого металевого титану методом йодидного рафінування; у 1967 році на підприємстві освоєно випуск йодидного біметалевого титан-молібденового дроту. ДХМЗ був єдиним в Україні та Східній Європі виробником пластичного надчистого йодидного титану.
• 7. В Інституті зварювання ім. Патона АН України у 1960-х роках вперше в СРСР розроблено обладнання й реалізовано метод електронно-променевого виплавлювання титанових зливків.
• 8. У 1986 році освоєно виробництво порошків титану і спечених виробів на основі порошкового титану за технологією Інституту титану (м. Запоріжжя) на Закарпатському металургійному заводі.

Див. також

• Титано-магнієва промисловість України
• Інститут титану