Тихий Володимир Вікторович

Володимир Вікторович Тихий (25 лютого 1970, Червоноград, Львівська область, УРСР) — український кінорежисер, сценарист та продюсер документальних та ігрових фільмів.^[1][2]

Тихий Володимир Вікторович
Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Дата народження	25 лютого 1970(1970-02-25) (55 років)
Місце народження	Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 1543906
Тихий Володимир Вікторович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихий.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихий Володимир.

Один з творців кіномистецьких проєктів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». Серед найвідоміших документальних повнометражних фільмів режисера — «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2014) та «Бранці» (2016), серед найвідоміших ігрових повнометражних фільмів режисера — «Зелена кофта» (2013) та «Брама» (2017).

Член Національної Спілки кінематографістів України^[3].

Життєпис

Народився 25 лютого 1970 року у Червонограді Львівської області. Після закінчення школи Володимир вступив у 1987 році в Червоноградський гірничий технікум. У 1989 — 1991 роках служив у радянській армії у морській авіації, був дислокований в Білорусі.^[4]

Згодом, у 1992 році, вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого на режисерський факультет. Завершив навчання в 1997 році. Працював на телестудіях «Студія 1+1», «Данаприс-фільм», був режисером, досить відомої на той час, передачі «СВ-шоу» з Вєркою Сєрдючкою.^[5]

Свою кар'єру розпочав як режисер телефільмів та телесеріалів. Згодом змінив фокус на документалістику і, врешті-решт, остаточно перейшов до зйомок повнометражних художніх фільмів. У більшості стрічок є режисером та сценаристом власних фільмів. Винятком є фільм «Сьомий маршрут» (1997), де Тихий виступив лише як співавтор сценарію.^[6]

Один з творців кіномистецьких проєктів «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». У 2018 році за цикл історико-документальних фільмів про Революцію гідності став одним з переможців Національної премії України імені Тараса Шевченка^[7].

Особисте життя

У 1996^{[уточнити]} році одружився з однокурсницею Юлією Шашковою. Подружжя має двох дітей: доньку Аню (1996 р. н.) та сина Тимофія (2002 р. н.).^[4]

Громадська позиція

Виступав на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[8][9].

Фільмографія

Серед доробку Володимира Тихого є наступні стрічки:^{[10][11][12][5][13][14][15]}

Телефільми

• 2000: «Пісні забутого» (рос. «Песни забытого»), режисер-постановник
• 2007: «Доню моя» (рос. «Доченька моя»), режисер-постановник
• 2008: «Ґудзик» (рос. «Пуговица»), режисер-постановник
• 2008: «Таємничий острів»/ (рос. «Таинственный остров»), режисер-постановник

Телесеріали

• 2003—2004: 12-серійний серіал «Весела компанія» (рос. "Веселая компания"), режисер-постановник
• 2005—2005: 8-серійний серіал «Навіжена» (рос. "Сумасбродка"), режисер-постановник

Короткометражні фільми

• 1992: "Андерграунд", 5 хв., сценарист і режисер-постановник
• 1995: «Сокирра», 10 хв., сценарист і режисер-постановник
• 1995: «Федір Достоєвський», ? хв., сценарист і режисер-постановник
• 1996: «Дах», 6 хв., сценарист і режисер-постановник
• 1996: «Русолонька», 27 хв., сценарист і режисер-постановник
• 2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «По дорозі» (також відомий як «Та це ж гімно!»), 5 хв., режисер
• 2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Пам'яті Пітера», 4 хв., режисер
• 2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Рекреації» (також відомий як «Рано-вранці»), 8 хв., режисер
• 2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Свєта», 7 хв., режисер
• 2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Інтро», 8 хв., режисер
• 2012: Проєкт «Україно, Goodbye!»: «Гамбурґ», 6 хв., режисер
• 2012: Проєкт «Україно, Goodbye!»: «Янгол смерті», 21 хв., режисер
• 2015: «Дідочок», 9 хв., сценарист і режисер

Документальні фільми

• 2013: Відкритий доступ, спів-режисер

• 2013: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Вавилон'13», спів-режисер
  • 2014: Документальний повнометражний фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж», спів-режисер
  • 2014: Документальний повнометражний фільм «Сильніше, ніж зброя», спів-режисер
  • 2014: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Зима, що нас змінила», спів-режисер
  • 2014: Документальний повнометражний фільм «Наша Надія», режисер
  • 2014: Документальний короткометражний фільм «Після смерті», режисер
• 2016: Документальний повнометражний фільм «Бранці», режисер
• 2024: Документальний повнометражний фільм «Одного літа в Україні», режисер

Повнометражні фільми

• 2000: «Мийники автомобілів» (рос. «Мойщики автомобилей»), повнометражний художній фільм, драма, сценарист та режисер.
• 2013: «Зелена кофта», повнометражний художній фільм, трилер, режисер
• 2017: «Брама», повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.
• 2019: «Наші Котики», повнометражний художній фільм, комедія, режисер.

Нагороди

• 2015 рік — Спеціальна нагорода «За внесок у розвиток українського кіномистецтва» на 44 Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» за проєкт «Вавилон'13»^[2];
• 2018 рік — Один з переможців Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл історико-документальних фільмів про Революцію гідності^[7].