Ткачик білолобий

Тка́чик білолобий^[2] (Amblyospiza albifrons) — вид горобцеподібних птахів родини ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари. Це єдиний представник монотипового роду Білолобий ткачик (Amblyospiza) в монотиповій підродині Amblyospizinae^[3].

? Ткачик білолобий
Самець білолобого ткачика поряд з гніздом Самиця білолобого ткачика
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Ткачикові (Ploceidae) Підродина: Білолоботкачичні (Amblyospizinae) Roberts, 1947 Рід: Білолобий ткачик (Amblyospiza) Sundevall, 1850 Вид: Ткачик білолобий
Біноміальна назва
Amblyospiza albifrons (Vigors, 1831)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Pyrrhula albifrons Vigors, 1831
Посилання
Вікісховище: Amblyospiza albifrons Віківиди: Amblyospiza albifrons EOL: 45514940 ITIS: 558548 МСОП: 22719260 NCBI: 187415

Опис

Пара білолобих ткачиків

Самиця білолобого ткачика

Молодий білолобий ткачик

Гніздо білолобого ткачика

Довжина птаха становить 19-20 см. Забарвлення варіюється від каштанового до чорнувато-бурого, в залежності від підвиду, самиці є світлішими за самців, нижня частина тіла у них білувата, поцяткована коричневими смугами. На лобі і крилах у них є помітні білі плями. Дзьоб великий, міцний, у самців чорний, у самиць жовтий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, молоді самці набувають дорослого забарвлення у віці 2 років.

Підвиди

Виділяють десять підвиди:^[4]

• A. a. capitalba (Bonaparte, 1850) — від Сенегалу до південно-західної Нігерії;
• A. a. saturata Sharpe, 1908 — від південної Нігерії до північного заходу ДР Конго;
• A. a. melanota (Heuglin, 1863) — від північного сходу ДР Конго до Ефіопії, Уганди і північно-західної Кенії;
• A. a. montana Van Someren, 1921 — від сходу ДР Конго до центральної і південно-західної Кенії і на південь до центральної Замбії, Малаві і північно-західного Зімбабве;
• A. a. unicolor (Fischer, GA & Reichenow, 1878) — південь Сомалі, схід Кенії і Танзанії, острови Занзібарського архіпелагу;
• A. a. tandae Bannerman, 1921 — північно-західна Ангола і крайній захід ДР Конго;
• A. a. kasaica Schouteden, 1953 — південний схід ДР Конго;
• A. a. maxima Roberts, 1932 — південно-східна Ангола, північно-східна Намібія, західна Замбія, північна Ботсвана і крайній північний захід Зімбабве;
• A. a. woltersi Clancey, 1956 — схід Зімбабве, південь Мозамбіку, північний схід і схід ПАР;
• A. a. albifrons (Vigors, 1831) — південний схід ПАР.

Поширення і екологія

Білолобі ткачики живуть в лісистих саванах, чагарникових заростях, на узліссях тропічних лісів, на болотах та інших водно-болотних угіддях, в очеретяних заростях на берегах річок, озер і ставків. Живляться переважно комахами, зокрема термітами, ягодами і плодами, а також насінням.

Білолобим ткачикам притаманна полігінія, коли на одного самця припадає до 6 самиць, а на одній гніздовій території є до 3 гнізд. При невеликій щільності популяції птахи також утворюють моногамні пари, які формують колонії. Ці колонії можуть нараховувати до 100 гнізд. Гнізда білолобих ткачиків невеликі, мають кулеподібну форму з входом зверху і збоку (на відміну від більшості інших ткачиків). Воно робиться з тонкого очерету і підвішується серед комишів. В кладці 3 білувато-рожевих яйця, поцяткованих червоними, пурпуровими і коричневими плямками. Насиджують виключно самиці. Інкубаційний період триває 14-16 днів, пташенята покидають гніздо через 18-20 днів після вилуплення. За ними доглядають переважно самиці, іноді їм допомагають самці.

Гнізда білолобих ткачиків часто розорюються білобровими коукалами, воронами і нільськими варанами. Покинуті гнізда можуть повторно використовувати золотогруді бенгалики і бурі амаранти.