Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ткач Юлія Анатоліївна
українська борчиня вільного стилю З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ю́лія Анатоліївна Ткач (до шлюбу Остапчу́к; 26 вересня 1989, м. Ковель, Волинська область) — українська борчиня вільного стилю, чемпіонка світу, триразова чемпіонка Європи. Заслужений майстер спорту України.
| Юлія Ткач Юлія Анатоліївна Ткач | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | |||||
| Громадянство | Україна | ||||
| Місце проживання | Львів | ||||
| Народження | 26 вересня 1989 (35 років) м. Ковель, Волинська область | ||||
| Зріст | 167 см | ||||
| Вага | 63 кг | ||||
| Спорт | |||||
| Країна | Україна | ||||
| Вид спорту | боротьба | ||||
| Дисципліна | вільна боротьба | ||||
| Спортивне звання |  | ||||
| Клуб | «Динамо» Львів | ||||
| Нац. збірна | Україна | ||||
| Тренери | Ткач Олександр Леонідович, Копитко Юрій Богданович — з 2013 | ||||
Нагороди
| |||||
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народилась 26 вересня 1989 року в Ковелі. Почала займатись вільною боротьбою 2001 року. Перший тренер: Анатолій Мілехін.
Впродовж 2002—2009 років навчалась і вдосконалювала свою спортивну майстерність на відділенні боротьби Львівського училища фізичної культури під керівництвом тренера Андрія Пістуна.
З 2009 року студентка Львівського університету фізичної культури.
У 2005 році стала чемпіонкою Європи серед дівчат в Албанії. У 2006 виконала норматив майстра спорту міжнародного класу, Чемпіонка світу та триразова Чемпіонка Європи серед юніорів, 5-та лауреатка чемпіонату світу та чемпіонату Європи 2007 серед жінок, учасниця XXIX Олімпійських ігор, бронзова призерка Чемпіонату Європи серед жінок 2010.
Здобула золоту медаль на чемпіонаті Європі з вільної боротьби у німецькому місті Дортмунд, який проходив 31 березня 2011[1].
На літніх Олімпійських іграх 2008 року зайняла 11 місце. Через чотири роки на лондонській Олімпіаді програла в 1/4 фіналу росіянці Любові Волосовій.
Чемпіонка світу 2014 року. Виграла змагання після повернення з декретної відпустки.
Тренери: Ткач Олександр Леонідович, Копитко Юрій Богданович.
Чоловік теж займався вільною боротьбою. Подружжя має сина Ярослава 2013 року народження. Хобі — книги.
Весною 2016 року приєдналася до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповідає, за що любить Україну[2].
Чемпіонат Європи 2019
На чемпіонаті Європи з вільної боротьби, що відбувався у лютому Римі, здобула золоту нагороду у ваговій категорії до 62 кг. Українка в чвертьфіналі достроково здолала білоруську спортсменку Вероніку Іванову (12:2). У півфіналі Юлія Ткач перемогла колишню партнерку по збірній України, яка на цьому чемпіонаті виступала за команду Азербайджану, Тетяну Омельченко (4:0).[3][4]
Суперницею по фіналу стала титулована росіянка Інна Тражукова. Вона на момент чемпіонату була діючою чемпіонкою світу у вазі 65 кг, а також є багаторазовою призеркою чемпіонату Європи. У першій «3-хвилинці» фінальної сутички росіянка мінімально вела в рахунку 0:1. Після перерви Юлія активізувалась і за хвилину до фінального свистка вже переважала суперницю на один бал (2:1). Після перемоги на турнірі Юлія втретє стала чемпіонкою Європи з боротьби[3][5].
Remove ads
Державні нагороди
- Орден «За заслуги» III ст. (4 березня 2016) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[6]
- Орден княгині Ольги II ст. (8 березня 2021) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[7]
- Орден княгині Ольги III ст. (15 липня 2019) — за досягнення високих спортивних результатів на II Європейських іграх у м. Мінську (Республіка Білорусь), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[8]
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[9]
Remove ads
Спортивні результати на міжнародних змаганнях
Виступи на Олімпіадах
Виступи на Чемпіонатах світу
Виступи на Чемпіонатах Європи
Виступи на Європейських іграх
Виступи на Кубках світу
Виступи на інших змаганнях
Виступи на змаганнях молодших вікових груп
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads