Токсичний позитив

Токсичний позитив або токсична позитивність — це явище, коли людина намагається завжди підтримувати позитивний настрій таким чином, який стає шкідливим для себе та оточуючих^[1][2][3][4].

Визначення

У стані токсичної позитивності людина знецінює та пригнічує свої справжні емоції, потребує від себе та близьких завжди посміхатися та «триматися», зміщуючи фокус з вирішення проблем та проживання різних емоцій — від щирої радості до горя. Це може призводити до власної незадоволеності, постійного вигорання, панічних атак, депресії тощо.^[5]

Різниця від здорової позитивності

Загалом позитивність вважається хорошим і корисним явищем у більшості ситуаціях, оскільки вона визнає всю палітру людських емоцій, включно з сумом, гнівом, розчаруванням чи заздрістю та покращує загальний настрій.^[6] Натомість токсична позитивність ґрунтується на нереалістичному прагненні до постійного щастя. Вона змушує людей заперечувати будь-які негативні почуття й вважати, що вони повинні залишатися радісними за будь-яких обставин. Такий стан може призвести до почуття провини чи сорому за «неправильні» емоції та пригнічувати їх, що в довгостроковій перспективі лише посилює внутрішній дискомфорт.^[6]

Позитивність стає токсичною, коли людина заперечує усі, навіть доречні негативні почуття й інші емоції та починає вважати, що мусить бути щасливою за будь-яких обставин, ігноруючи інші емоції. Однак придушення цих почуттів може в довгостроковій перспективі призвести до ще більшого нещастя.^[7]

Соціальна працівниця Хізер Монро сказала, що суть токсичної позитивності в тому, що «ми заохочуємо людину концентруватися лише на позитивних емоціях і позитивних аспектах життя» від думки про в те, що «при ігноруванні складних сторін та емоцій людського життя ми будемо щасливіші».^[8]

Гендерна відмінність

Дослідження щодо гендерної відмінності в рівнях токсичної позитивності у підлітків показало, що дівчата підліткового віку зазвичай демонструють нижчий рівень токсичної позитивності порівняно з хлопцями. Ці результати показують, що дівчата імовірно краще визнають і виражають свої негативні емоції, ніж хлопці.^[9]

Наслідки токсичної позитивності

Коли людина змушує себе бути виключно «позитивною», вона несвідомо стигматизує власні природні почуття — смуток, гнів, втому, розчарування. Вона може почати придушувати їх, замість того щоб проживати й приймати. Проте саме усвідомлене переживання всього спектра емоцій дозволяє досягти справжньої внутрішньої гармонії.^[7]

Письменниця Кімберлі Гаррінгтон називає токсичну позитивність своєрідною формою емоційного газлайтингу і наголошує, що «Цілком нормально відчувати сум, коли тобі сумно, та злість, коли ти злишся», адже на її думку «лише дозволяючи собі проживати власні емоції, ми можемо знайти справжню рівновагу та душевний спокій».^[6]