Толопко Дмитро Костянтинович

Дмитро Костянтинович Толопко (7 листопада 1912 — 28 жовтня 1990) — український інженер-технолог, доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри технології основного та нафтохімічного синтезу Львівської політехніки. Брат журналіста Леона Толопка.

Толопко Дмитро Костянтинович
Народився	7 листопада 1912(1912-11-07)  Під'ярків, Бібрський повіт, Австро-Угорщина
Помер	28 жовтня 1990(1990-10-28) (77 років)
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна	Польська Республіка  СРСР
Діяльність	викладач університету, хімік
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Брати, сестри	Толопко Леон Костянтинович

Біографія

Народився 7 листопада 1912 року в селі Під'ярків тодішнього Бібрецького повіту Львівської області, у родині сільського коваля. 1939 року, здобувши диплом інженера-хіміка, Толопко стає асистентом кафедри хімії Львівської політехніки. Однак це тривало недовго. Як відомо, за часів німецької окупації діяльність Політехніки була припинена, а в її корпусах розмістився військовий шпиталь. Отож, довелося молодому інженерові заробляти на хліб іншим шляхом. Завдання тим складніше у воєнні часи, бо в нього народився син Ігор (1938—1988). В ті воєнні роки зберігся хімічний корпус і його лабораторії, де були створені хімічні курси для потреб господарства краю. Дмитро Толопко працював інженером-хіміком, викладачем хімії у фаховій хімічній школі та асистентом на технічних курсах.

Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 32.^[2]

Основні дослідження

Основними напрямками досліджень стають окиснювальні процеси, синтез пероксидних ініціаторів та полімеризація. Інженер Дмитро Толопко займається рідиннофазним автоокисненням вуглеводнів, зокрема кумолу та дифенілетану, з'ясуванням кінетики цих процесів й виділенням проміжних продуктів — гідропероксидів. Кожному хімікові відомою є вагомість процесу окиснення кумолу як основи промислового багатотоннажного виробництва фенолу і ацетону. Треба зазначити, що вже перші проведені дослідження підтвердили високий науковий рівень та експериментальну майстерність дослідника і одержали загальне визнання. Його результати цитують в усіх класичних працях, присвячених вивченню радикальних реакцій з виродженим розгалуженням, зокрема у відомих монографіях академіків Семенова та Емануеля. Працював Дмитро Костянтинович самовіддано — часто проводив кінетичні заміри цілодобово, без перерви.

Наукові звання

У 1955 р. захищає в Київському університеті кандидатську дисертацію на тему «Синтез і властивості третинного гідропероксиду кумолу», а в 1962 р. йому присвоюють звання доцента.

Наукові праці

Результати наукових досліджень професора Дмитра Толопка і його школи знайшли своє втілення в численних друкованих працях. З його прізвищем опубліковано 150 робіт, але тут необхідно згадати, що професор, з властивою йому скромністю, погоджувався ставити своє прізвище лише під тими статтями, в виконанні яких та інтерпретації результатів він брав безпосередню участь, і категорично відмовлявся від співавторства в інспірованих чи консультованих ним роботах. Практичне значення його досліджень підтверджується одержанням 11 авторських свідоцтв.