Топільське

Топі́льське — село в Рожнятівській селищній громаді Калуського району Івано-Франківської області.

село Топільське
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Калуський район
Тер. громада	Рожнятівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26060230100043195
Основні дані
Засноване	1394
Населення	527
Площа	1,55 км²
Густота населення	340 осіб/км²
Поштовий індекс	77634
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°55′33″ пн. ш. 24°14′5″ сх. д.
Водойми	Лімниця
Місцева влада
Адреса ради	смт.Рожнятів , Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77600
Карта
Топільське
Топільське
Мапа

Географічні дані

Топільське — дуже гарне і мальовниче село. Якщо вийти на Тополецьку гору, то можна побачити гарні краєвиди села, це одне із сіл, у якому збереглися нормальні дороги.

Знаходиться за 6 км від районного центру і належить до Рожнятівської селищної ради.

Назва села походить від слова «тополя» (дерево) або від слова «топитися» (при переправі в повноводній річці Лімниця).

Історія

Перша письмова згадка про село припадає на 1394 рік.^{[джерело?]}

У давнину в селі був монастир. В XV столітті належав він Івану Довгому-Можновичу Сваричевському, що одержав дві грамоти в 1418 році.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі^[1].

У Жидачеві 27 грудня 1518 року Федір Ольгердович посвідчує, що Топільське і Чорний ліс на Лімниці належать до Сваричева.

У 1648 році повсталі селяни спалили поміщицький двір у Топільську, взяли штурмом замок у Перегінську^[2].

У 1786 р. в селі було 24 хати і 136 мешканців^[3].

У 1854 році Топільське належить до Калуського повіту Стрийського округу, Самбірського окружного суду.

У 1866 році в селі була тимчасова школа.

У 1880 році село належало до Калуського повіту, в селі були філіяльна церква^[4] парафії у Лдзянах, 81 будинок і 388 мешканців (353  греко-католики, 12 римо-католиків, 23 юдеї; всі — українці)^[5].

У «Шематизмі» за 1908 рік читаємо: «Дочірня церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Богородиці (1861 p.). У селі також є 5 капличок. Число душ — 566. Пошта в Петранці».

У 1910 році в селі була однокласна школа.

У 1921 році проживало 502 особи; в 1935 році — 537 українців, 13 поляків, 6 євреїв. Божу службу в церкві правив парох зі Лдзяного.

У 1939 році в селі проживало 590 осіб (555 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків і 5 євреїв)^[6].

Жителі села разом іншими українцями виборювали волю і клали життя та здоров'я за десятиліття повстанських боїв і підпільної боротьби.^[7][8]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	527	100%

Визначні особистості

Загинули:

• Володимир Лівий — референт Служби Безпеки Карпатського крайового проводу ОУН.^[10][11]
• Долинський Ярослав Матвійович «Козак» — районний провідник Служби Безпеки.

Народилися:

• Бойчук Дмитро Васильович («Дикий») (1993—2023) — молодший сержант 47ОМБр ^[12][13][14].
• Діма Варварук — український блогер.

Сучасність

Зараз у селі проживає 512 осіб і нараховується 147 господарств. Працює школа І ступеня (директор школи — Кривошапка Леся Михалівна), ФАП (завідувач — Стефанів Люба Дмитрівна), є клуб, також у селі є музей у Ганчука Дмитра.

Церква греко-католицька Непорочного Зачаття, дерев'яна. Службу править отець Андрій Яремчук.

В селі працює приватне підприємство «Кузня» і три торговельні заклади.