Торговельна марка Європейського Союзу

Торговельна марка Європейської Унії або торговельна марка ЄУ (скорочено EUTM; до 23 березня 2016 року називалася торговою маркою Спільноти (CTM)) — торговельна марка, яка очікує на реєстрацію або вже зареєстрована в Європейській Унії в цілому (а не на національному рівні в рамках ЄУ).^[1]

Система торговельних марок ЄУ створює єдину систему реєстрації торговельних марок у Європі, згідно з якою одна реєстрація забезпечує захист у всіх державах-членах ЄУ. Система торговельних марок ЄУ має унітарний характер. Таким чином, заперечення проти заявки на торговельну марку ЄУ у будь-якій державі-члені може скасувати всю заявку, а реєстрація торговельної марки ЄУ має юридичну силу в усіх державах-членах.

Систему торговельних марок ЄУ адмініструє Офіс інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO), який розташований в Аліканте, Іспанія (див. також законодавство Європейського Союзу про торговельні марки).

Характеристики

Торговельна марка ЄУ надає своєму власнику єдине право, що застосовується в усіх державах-членах Європейського Союзу, на основі єдиної процедури, яка спрощує політику щодо торговельних марок на європейському рівні. Вона виконує три основні функції торгової марки на європейському рівні: вона ідентифікує походження товарів і послуг, гарантує незмінну якість через докази зобов'язань компанії перед споживачем, а також є формою комунікації, основою для реклами та розголосу.

Торговельна марка ЄУ може використовуватися як марка виробника, марка для товарів торговельної компанії або марка обслуговування.

Колективні марки

Торговельна марка ЄУ також може мати форму колективної торгової марки: за належного застосування положення, що регулюють використання колективної торгової марки, гарантують походження, характер та якість товарів і послуг, роблячи їх розрізнювальними, що є вигідним для членів асоціації або організації, яка володіє торговою маркою.^[2]

Сертифікаційні марки

Торговельна марка ЄУ також може бути сертифікаційною маркою, тобто маркою, яка відрізняє товари або послуги, сертифіковані власником марки щодо матеріалу, способу виробництва товарів або надання послуг, якості, точності або інших характеристик, за винятком географічного походження, від товарів та послуг, які не сертифіковані таким чином.^[3]

Переваги та недоліки

Торговельна марка ЄУ отримується шляхом реєстрації в Реєстрі, що ведеться EUIPO. У разі реєстрації, передачі або втрат терміну дії така дія поширюється на всю ЄУ. Вона дійсна протягом 10 років і може бути продовжена на невизначений термін. Норми права, що застосовуються до неї, подібні до тих, що застосовуються до національних торгових марок державами-членами. Таким чином, компанії опиняться у звичному середовищі, тільки у більшому масштабі.

Ще однією перевагою є збори. Початкова вартість подання заявки на реєстрацію торговельної марки ЄУ набагато менша, ніж подання окремих національних заявок у всіх державах-членах ЄУ (яких наразі 27). Для цілей подання заявки економічна перевага використання системи EUTM зростає відповідно до кількості держав-членів, де власник торговельної марки використовує або пропонує використовувати свою марку. Якщо власник торговельної марки продаватиме продукти або надаватиме послуги лише у менш ніж трьох-чотирьох державах-членах, слід розглянути можливість отримання реєстрації в цих країнах, а не подання заявки на торговельну марку ЄУ.

Однак економічна вигода від використання системи торговельних марок ЄУ швидко зникне, якщо заявку буде відхилено з підстав, які не застосовуються в усіх державах ЄУ (наприклад, після заперечення на основі раніше суперечливих національних прав). Це пояснюється тим, що, хоча заявник відхиленої заявки на торговельну марку ЄУ може спробувати врятувати ситуацію, перетворивши заявку на одну або кілька національних заявок у державах ЄУ, у яких підстави для відмови не застосовуються, заявник не може відшкодувати витрати на подання заявки на торговельну марку ЄУ і повинен відшкодувати витрати на подання заявки в кожній країні, де заявка на торговельну марку ЄУ буде перетворена.

Крім того, зростання розмірів ЄУ збільшує ймовірність того, що треті сторони вважатимуть, що заявка на торговельну марку ЄУ суперечить їхнім правам на торговельну марку, і відповідно заперечуватимуть проти заявки.

Історія

Концепція торговельної марки ЄУ виникла в 1964 році в проєкті «Конвенції про європейське законодавство щодо торговельних марок». Однак лише в 1980 році з'явилася перша пропозиція щодо регламенту, що стосується торговельної марки ЄУ. Регламент набрав чинності з Регламентом Ради (ЄУ) № 40/94 від 20 грудня 1993 року про торговельну марку Спільноти:

Торговельна марка для товарів або послуг, яка зареєстрована відповідно до умов, що містяться в цьому Регламенті, та у порядку, передбаченому в ньому, надалі іменується «торговельною маркою Спільноти».^[4]

але лише 1 квітня 1996 року перші заявки на реєстрацію CTM були опрацьовані, і реєстр почав функціонувати.

Див. також

• Офіс інтелектуальної власності Європейського Союзу
• Мадридська система міжнародної реєстрації знаків
• Всесвітня організація інтелектуальної власності