Торос I

Торос I (вірм. Թորոս Ա, ? — 17 лютого 1129 або 16 лютого 1130^[1]) — третій інкнакал (володар) Вірменської Кілікії і тагавор айоц (король вірменський)^[2] або «Володар Гір»^[1] з династії Рубінянів (1100/1102/1103-1129/1130), син Костандіна I.

Торос I вірм. Թորոս Ա
Прапор 3-й Володар Кілікії «Володар Гір»
1100/1102/1103 — 1129/1130
Попередник:	Костандін I
Спадкоємець:	Левон I
Народження:	1070
Смерть:	не раніше 17 лютого 1129 і не пізніше 16 лютого 1130
Поховання:	Монастир Дразарк
Країна:	Кілікійська Вірменія
Релігія:	Вірменська апостольська церква
Рід:	Рубеніди
Батько:	Костандін I
Мати:	Старша дочка Візантійського воєначальника Барди Фоки
Діти:	Constantine II, Prince of Armeniad і Oshind

Життєпис

У перші роки свого правління вигнав з країни візантійців та приєднав до своїх володінь Рівнинну Кілікію (з містом Сіс). Разом із князем Василом Гохом розбив війська Іконійського султанату під Бердусом та очистив країну від турків-сельджуків. З метою забезпечення безпеки східних кордонів країни уклав союз з едеським графом Балдуїном II, видавши за нього заміж свою дочку Арду та надавши допомогу в боротьбі з мусульманами. За відомостями Матеоса Урхаєці Торос помстився синам грецького князя Мандалія за убивство вірменського царя Гагіка II Багратуні, захопивши також їхні маєтки, фортецю Кізістра^[2].

Надалі Торос поліпшив стосунки з Візантією, отримавши від імператора Олексія I титул «Першого Севаста». Торос I був засновником монастиря Дразарк, де й був похований після смерті.

Джерела

• Вірменська радянська енциклопедія