Торії Котондо

Торії Котондо (яп. 鳥居 言人, відомий ще як Торії Кійотада п'ятий (яп. 五代目 鳥居 清忠), 21 листопада 1900 — 13 липня 1976) — японський художник та ксилограф школи Торії^[en]. Він продовжував традиції своєї школи, створюючи портрети акторів кабукі (якуша-е^[en]) та виконуючи замовлення для театру кабукі. Його найвідомішими роботами є двадцять один «портрет красивих жінок» (біджін-ґа^[en]).

Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Торії традиційно записане перед особовим ім'ям Котондо.

Торії Котондо
Народився	21 листопада 1900(1900-11-21)  Nihonbashi-Kakigarachōd, Район Чюо, Токіо, Японія
Помер	13 липня 1976(1976-07-13) (75 років)
Країна	Японія  Японська імперія
Діяльність	художник, художник-гравер, художник укійо-е
Вчителі	Kiyokata Kaburakid, Torii Kiyotada IVd і Kobori Tomotod
Напрямок	Син-Ханга
Батько	Torii Kiyotada IVd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Справжнє ім'я — Сайтō Акіра (斎藤 信). Народився у районі Ніхонбаші міста Токіо. З 15 років навчався у Торії Кійотада четвертого (тодішнього голови школи Торії), у якого перейняв основи виготовлення якуша-е (портретів акторів кабукі). Також вивчав живопис у Кобоі Томоне (з 1914) та у Кійоката Кабураґі (з 1918). Білшість його дереворитів з'явилося у період з 1927 по 1933 роки.^[1]

Найбільший вплив на манеру портретів біджін-ґа справила творчість Кійокати Кабураґі та митців руху шін-ханґа, Хашіґучі Ґойо та Шінсуй Іто. У 1925-му році Торії виставляв свої роботи на виставці Інтен, а у 1936-му сімнадцять його принтів взяли участь у виставці, присвяченій шін-ханґа, яку організував Музей мистецтв Толідо.^[2]

Робота Торії під назвою «Ранкова зачіска» (朝寝髪, 1930) вважалася занадто провокативною на думку органів влади. Оригінальний наклад складав сто копій, сімдесят з яких встигли продати, а решту тридцять було знищено.^[3]

Після смерті Кійотади четвертого у 1941-му році він стає головою школи Торії (восьмим за рахунком) і отримує нове ім'я — Кійотада п'ятий.^[1] Котондо викладав в Університеті Ніхон з 1966 по 1972.^[1]

Роботи Котондо не були дуже популярними серед колекціонерів за його життя. Але вже після смерті відбулася переоцінка його творчості й вартість робіт помітно зросла.^[4]