Тофаларська мова

То́фська мова́ (тофаларська, карагаська, самоназва тоъфа дыл) — мова тофаларів (тофів), тюркського народу, що проживає на території трьох адміністративних утворень — Тофаларського, Нерхинського і Верхньогутарського сільських поселень, які входять до складу Нижньоудинського району Іркутської області. Чисельність мовців — 93 особи (2010, перепис)^[1], що становить 12 % від загальної чисельності тофаларів.

Тофська мова
тоъфа дыл
Корінні народи Алтаю та Саян
Поширена в	Росія
Регіон	Іркутська область
Носії	93 (2010)[1]
Писемність	Кирилиця (з 1988)
Класифікація	Алтайські мови Тюркські мови Північно-східні (уйгурські) мови Саянські мови Тайгові мови
Офіційний статус
Державна	ні
Офіційна	ні
Коди мови
ISO 639-3	kim
IETF	kim

Тофська мова включає дві говірки: алигджерську на сході та гутаринську на заході. Чисельність західних і східних тофів є приблизно рівною.

Тюркська в основі, тофська мова містить рудименти давніших місцевих мов, цілі пласти запозичень із давньої й сучасної монгольської мови, із тунгуських мов.

Починаючи з XVII ст. вона відчула потужний вплив з боку російської мови. Зараз 55,5 % тофаларів вважають її рідною.

Тайгові мови саянської групи

До тайгового ареалу саянської групи тюркських мов, крім тофаларської, належать також північно-східний (тоджинський) діалект тувинської мови та сойотська й цаатанська мови.

Писемність

Тофська писемність була створена лише у 1988 р. (на базі кирилиці). За основу була взята російська абетка, до якої додали специфічні знаки, що відповідають особливостям тофської фонетики, а саме һ, ӈ, ө, ү, ә, i.

Перша тофаларська абетка виглядала так:

А а	Б б	В в	Г г	Ғ ғ	Д д	Е е	Ә ә
Ё ё	Ж ж	З з	И и	I i	Й й	К к	Қ қ
Л л	М м	Н н	Ң ң	О о	Ө ө	П п	Р р
С с	Т т	У у	Ү ү	Ф ф	Х х	Һ һ	Ц ц
Ч ч	Ӌ ӌ	Ш ш	Щ щ	Ъ ъ	Ы ы	Ь ь	Э э
Ю ю	Я я

Відсутність додаткових знаків у набірних і комп'ютерних шрифтах приводида до того, що в 1980-1990-х роках при виданні тофаларських текстів використовували російську абетку, а необхідні елементи букв чи цілі букви, яких не вистачало, перед друкуванням домальовували руками.

Процес становлення тофаларської писемності продовжувався й надалі. Нині, згідно «Словника тофаларсько-російського і російсько-тофаларського» видання 2005 року, тофська абетка має 41 літеру й виглядає таким чином^[2]:

А а	Б б	В в	Г г	Ғ ғ	Д д	Е е	Ё ё
Ж ж	З з	И и	i	Й й	К к	Ӄ ӄ	Һ һ
Л л	М м	Н н	ӈ	О о	Ө ө	П п	Р р
С с	Т т	У у	Ү ү	Ф ф	Х х	Ч ч	Ҷ ҷ¹
Ш ш	Щ щ	ъ	Ы ы	ь	Э э	ә	Ю ю
Я я

¹ — У тофаларській абетці 2005 року, підрядковий елемент літери ҷ не прямий, як зображено тут, а скруглений ліворуч — як у літер ӄ і ӈ, але така літера поки відсутня в таблиці Юнікода й загальнодоступних шрифтах.

У дитячих садочках та початкових класах школи (до 4 кл.) тофська мова викладається з 1990 р. З 1996 р. у школах-інтернатах північних районів ведеться навчання основам традиційних промислів та методам виживання в умовах Півночі тофською мовою учнів 5-9 класів.

Вчителів тофської мови готують педагогічний університет Санкт-Петербургу, педагогічне училище народів Півночі в Ігарці, Бурятський педагогічний інститут в Улан-Уде.