Трансфер технологій

Трансфе́р техноло́гій (також передача технології) — процес передачі навичок, знань, технологій, методів виробництва, зразків виробництва і складових об'єктів технологій між урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного прогресу. Трансфер робить технології доступними для широкого кола користувачів, це сприяє подальшому використанню і відтворенню технологій, а також створення нових продуктів, процесів, матеріалів або послуг.

Трансфер технології — основна форма просування інновацій:

• передача патентів на винаходи;
• патентне ліцензування;
• торгівля безпатентними винаходами;
• передача технологічної документації;
• передача ноу-хау;
• передача технологічних відомостей, що супроводжують придбання чи оренду (лізинг) устаткування і машин;
• інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках тощо;
• інжиніринг;
• наукові дослідження і розробки при обміні ученими й експертами;
• проведення різними фірмами спільних розробок і досліджень;
• організація спільного виробництва;
• організація спільного підприємства.

Комерціалізацію результатів НДР^[що?], розробки технологій, ноу-хау забезпечують центри передачі (трансферу) технологій.

Законодавство України

Трансфер технології — передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та/або її складових^[1].

Згідно з українським законодавством, фізичні особи для здійснення на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (технологічні брокери) та юридичні особи, установчим документом яких передбачено таку діяльність та до штатного розпису яких входить щонайменше один технологічний брокер, повинні пройти відповідну державну акредитацію і отримати свідоцтво про акредитацію^[2].

Поряд із поняттям «технологічний брокер» використовується «технологічний менеджер». Різниця між ними полягає в тому, що брокер, на відміну від менеджера, потребує державної акредитації. Технологічний брокер виконує оформлення угод про трансфер технологій, розроблених за державним замовленням або виготовлених за державний кошт, у тому числі при експорті й імпорті військової техніки.

Уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення є державна компанія «Укрспецекспорт».

Академією технологічних наук України спільно з Міністерством освіти і науки України з 2008 року реалізується проєкт «Національна мережа трансферу технологій», в основу якого було покладено пілотний проєкт «Українська мережа трансферу технологій»^[3]. У рамках спільного проєкту передбачається виконання наступних завдань:

• розповсюдження «ідеї» трансферу технологій, як важливого фактору формування інноваційного середовища;
• розширення обміну інформацією між учасниками трансферу технологій (вченими, спеціалістами та менеджерами);
• створення бази даних нових технологій та її актуалізація;
• підготовка спеціалістів у сфері трансферу технологій (у тому числі технологічних брокерів) та підвищення їх кваліфікації;
• проведення оцінки нових технологій, розробка та впровадження механізмів їх комерціалізації;
• надання консультаційних послуг суб'єктам трансферу технологій;
• забезпечення взаємодії між регіональними та галузевими мережами (системами) трансферу технологій у рамках національної мережі трансферу технологій;
• забезпечення взаємодії учасників Національної мережі трансферу технологій з міжнародними мережами.

Див. також

• Законодавча термінологія