Трансільванська митрополія

Трансільва́нська митропо́лія (Ардяльська митропо́лія, рум. Mitropolia Ardealului, угор. Erdélyi Metropólia) — митрополія у складі Румунської православної церкви, що діє на території Трансільванії. У 1864-1919 роках митрополія була автокефальною східно-православною церквою, відома як Германштадтська митропо́лія.

Коротка інформація Трансільванська митрополіяГерманштадтська митрополіярум. Mitropolia Ardealuluiугор. Erdélyi Metropólia, Дата заснування ...

Трансільванська митрополія Германштадтська митрополія рум. Mitropolia Ardealului угор. Erdélyi Metropólia

Катедральний Троїцький собор у Сібіу
Дата заснування	Друга половина XIV ст.
У складі	Румунського патріархату
Самостійність проголошена	1864 як автокефальна Германштадтська митрополія до 1919
Перший предстоятель	Іван Митрополит усієї Трансільванії
Чинний предстоятель	Лаврентій Архиєпископ Сібіуський, митрополит Трансільванський
Центр	Сібіу
Основна юрисдикція	Трансільванія, Румунія
Літургічна мова	румунська
Музична традиція	візантійська
Церковний календар	новоюліанський

До складу митрополії входять:^[1]

Сібіуська архієпископія (управляється митрополитом)
Архієпископія Алба-Юлії
Ковасненська і Харгітська єпархія
Орадська єпархія
Девська і Хунедоарська єпархія

Перші документальні свідчення про існування православних єпископських катедр на території Трансільванії датуються другою половиною XIV століття. Так в 1376 році в написи на стіні монастиря Римец згадується архієпископ Геласій. У 1456 році згадується Іван з Хунедоари, а в 1479 році — Йоанникій з села Нандру, які можливо були митрополитами всієї Трансільванії. З 1488 по 1550 рік резиденцією чотирьох трансільванських митрополитів був Феляк.^[2]

У 1541 році Трансільванія була зайнята турками, після чого резиденція митрополитів була перенесена в Джоаджу, а в 1572 році — в Алба-Юлію. У 1688 році Трансільванія опинилася під владою Габсбурзької Монархії.^[2] Австрійці почали роботу по насадженню латинського католицизму на цих землях. У лютому-березні 1697 року їм вдалося схилити митрополита Теофіла (Серемі) до прийняття унії, але в серпні того ж року він раптово помер.^[3] 22 січня 1698 року в Бухаресті був хіротонізований новий митрополит Атанасій (Ангел). 7 жовтня того ж року з 38 протопопами він приймає унію, створивши Румунську греко-католицьку церкву. У 1700 році кардинал Леопольд Коллоніч висвячує його в диякона і священика за латинським обрядом, а 25 червня 1701 року Атанасія поставили уніатським єпископом Алба-Юлії.^[4]

Унія не мала підтримки серед більшости духовенства і пастви. У 1696 (вперше зафіксовано в листі від 5 вересня 1696 роки) архієпископ Марамурешським (Мараморошський) Йосип (Стойка) отримує від незгодних з унією кліриків титул екзарха «всієї Угорської країни», хоча за іншою версією він отримав цей титул від Вселенського патріарха ще в 1693 році. За деякими даними, в 1694 році владика Йосип уклав угоду угоду з кальвіністами (Трансільванський реформатської консисторією) про спільну боротьбу експансії католицизму. Після відступництва митрополита Атанасія архієпископ Йосип направляє йому велике послання на румунській мові з викриттям унії і папизма (текст не зберігся). Владика Йосиф вів активну антикатолицьку діяльність, з його благословення проводяться антиунійські церковні собори. 5 березня 1705 року архієпископа Йосипа заарештовують і укладають при замку в Хусті. У кінці 1706 єпископом Мараморошської був обраний Іов (Цирку). Скориставшись Повстанням Ракоці, на початку 1707 владика Іов зміг ненадовго відновити митрополію в Алба-Юлії, а Опанас (Ангел) був вигнаний в Сібіу. Унаслідок воєнних невдач угорців, в кінці 1707 року Іов, заочно засуджений австрійцями до смертної кари, втік до Молдавського князівства. Йосип (Стойка) продовжував нелегальну діяльність з окормлення православних громад до своєї смерти в 1711 році.^[3]

Православні Трансільванії залишалися без єпископського очолення до 1761 року, коли була заснована Сібіуская єпархія Карловацької митрополії. У грудні 1864 року Трансільванська митрополія була відновлена як автокефальна Германштадтська митрополія з центром в місті Германштадта (Сібіу). До складу цієї помісної церкви входили Сібіуська архієпископія, Карансебешська і Арадська єпархії. У 1868 році прийнято «Органічний статут» — статут церкви, яким вона керувалася до своєї ліквідації в 1919 році.^[2]^[5]

Після приєднання Трансільванії до Румунії 1 грудня 1918 року доля Германштадтської митрополії була вирішена. 23 квітня 1919 року Германштадтський синод ухвалив рішення про входження митрополії в Румунську православну церкву в якості її складової частини.^[6]

7 листопада 1939 року в складі Трансільванської митрополії утворена Тімішоарська єпархія (з квітня 1947 року — архієпископія). У липні 1947 року з Трансільванської митрополії виділена нова Банатська митрополія, до якої увійшли Тімішоарська архієпископія і Карансебеська єпархія.^[7] У 1949 році в Банатську митрополію передана Арадська єпархія, до складу якої в свою чергу включили Хунедоарський повіт.^[8]

4 листопада 2005 року зі складу Трансільванської митрополії була виділена Митрополія Клужа, Алби, Крішани і Марамуреш (Клужська митрополія). Це було наслідком внутрішньої боротьби серед ієрархів Румунської православної церкви, що виникла після смерти митрополита Трансільванського Антонія (Племедяле) 29 серпня того ж року. Фактично нової митрополії передали практично всю Трансільванську митрополії, за винятком Сібіуської архієпископії і Єпархії Ковасна та Харгіта.^[9] У лютому 2012 року архієпископія Алба-Юлії та Орадская єпархія з Клужської митрополії, а також Девська та Хунедоарская єпархія з Банатської митрополії були повернуті в юрисдикцію Трансільванської митрополії.^[10]

Трансільванська митрополія

Історія

Предстоятелі

Примітки

Література

Wikiwand - on