Трапеція Оріона

Трапеція Оріона, або Скупчення Трапеція Оріона — компактне Розсіяне скупчення зір, що розташоване у самому серці Туманності Оріона.

Трапеція Оріона

Розсіяне скупчення	Зоряні скупчення
Трапеція Оріона в оптичному (ліворуч) та інфрачервоному світлі (праворуч) відзнята космічним телескопом Хаббл. Фото НАСА. Трапеція Оріона в оптичному (ліворуч) та інфрачервоному світлі (праворуч) відзнята космічним телескопом Хаббл. Фото НАСА.
Історія дослідження
Відкривач	Галілео Галілей
Дата відкриття	4 лютого 1617
Позначення
Дані спостережень (Епоха J2000)
Клас	?
Пряме піднесення	05h 35.4m
Схилення	−05° 27′
Відстань	1.6 тисяч св. років 490 пс пк
Видима зоряна величина (V)	4.0
Видимі розміри (V)	47 кутових секунд
Сузір'я	Оріон
Фізичні характеристики
Маса	? кг (? M☉)
Радіус	10 св.р.
VHB	?
Абсолютна зоряна величина (V)
Приблизний вік	3 × 105 років
Інші властивості

Відкриття

Скупчення відкрив Галілео Галілеем 4 лютого 1617 року, коли замалював відносне розташування трьох зір трапеції (A, C, D), не звертаючи уваги на навколишню туманність.^[1][2] Про існування четвертої компоненти (B) було повідомлено відразу кількома спостерігачами у 1673 році. Інші компоненти скупчення були відкриті пізніше. На 1888 рік було відомо, що скупчення налічує вісім компонент, кілька з яких утворюють подвійні зорі.

На сьогоднішній день, спостерігаючи небо в аматорський телескоп з апертурою 12-15 см при гарному небі можна вирізнити до шести зір даного скупчення.^[3]

Фізичні характеристики

Трапеція Оріона є досить молодим розсіяним скупченням, що народилося безпосередньо в Туманності Оріона. П'ять найбільших зір мають масу близько 15—30 M_☉. Вони розташовані в межах сфери діаметром близько 1,5 світлових років і дають основний вклад в освітлення оточуючої їх туманності. За своїми кінематичними характеристиками Трапецію Оріона можна розглядати як складову значно більшого скупчення — Туманності Оріона, яке має в діаметрі 20 світлових років і містить близько 2000 зір.

Інфрачервоні зображення Трапеції Оріона дають можливість краще побачити газопилові хмари Туманності Оріона й виявити розташування багатьох інших компонент скупчення. Більше половини зір у межах цього скупчення утворилися «нещодавно» й мають протопланетні диски, з яких згодом можуть утворитися планетні системи. У межах скупчення астрономи виявили також кілька коричневих карликів зі значним власним рухом, достатнім, щоб залишити скупчення.

Ідентифікування

Найлегше ототожнити скупчення можна за чотирма його найяскравішими зорями: їх позначають A, B, C та D (у порядку зростання їх прямого піднесення), вони утворюють чотирикутник у вигляді трапеції. Найяскравішою з них є зоря C з видимою величиною 5,13, що відома як Θ¹ Оріона C. Компоненти A та B, як виявилось, є затемнювано подвіними зорями.

Галерея

• 
  Ототожнення зір у Трапеції Оріона
• 
  В даній області Туманності Оріона можна спостерігати «бульбашки» та «арки» сформовані в процесі народження зір Трапеції Оріона, коли випромінювання, потоки заряджених частинок та викинутого зорями газу «видували» газ та пил з околиць зір створюючи у міжзоряному просторі бульбашкоподібні форми.
• 
  Одним з компонентів кластера (Theta1 Orionis F, внизу зліва) є подвійна зоря.^[4]
• 
  Фото Туманності Оріона зроблене Chandra X-ray Observatory.
• 
  Більша деталізація ядра туманності, що показує трапецію в контексті навколишніх туманностей.
• 
  Ядро туманності з усіма ідентифікованими зорями.