Тримкість

Три́мкість — здатність елемента конструкції витримувати постійну чи тимчасову навантагу, зокрема й навантагу від інших частин конструкції, не втрачаючи своєї працездатності.

Три́мкість — величина стискальної навантаження (навантаги), під дією якої в об'єктах (конструкціях, закріпах, деталях, гірських породах тощо) виникають умови граничного стану.

У теорії пластичності, три́мкість — найбільше навантаження, поза яким відбувається необмежена пластична деформація («плинність») конструкції.

Тримкість зазвичай розраховують у припущенні використання ідеально-пластичного матеріалу (при цьому нехтується історія навантажень). Оскільки в практичних випадках пружні деформації найчастіше знехтовно малі в порівнянні з пластичними, використовують також модель жорстко пластичного тіла.

Термін

У деяких джерелах трапляються назви поняття «несна здатність», «несуча здатність», що є калькуванням з російської. На сьогодні офіційною термінологією, що визначає ці поняття, є — «тримальна здатність», «тримкість», «несівна здатність»^[1].

Приклад

Під час кручення ідеально-пластичного циліндра, тримкість на кручення дорівнює крутному моменту ${\displaystyle M=(2/3)\pi a^{3}\sigma _{s}/{\sqrt {3}}}$, де ${\displaystyle a}$ — радіус циліндра, ${\displaystyle \sigma _{s}}$ — межа плинності.

На практиці точну величину тримкості вдається розрахувати не завжди, при цьому зазвичай роблять двобічну оцінку граничних навантажень (обмеження на тримкість згори і знизу).

Див. також

• Тримальні конструкції