Трофей Сігрейва

Трофе́й Сігре́йва (англ. Segrave Trophy) вручається щорічно громадянину Великої Британії, що продемонстрував «видатні навики, відвагу та ініціативу на суші, воді і у повітрі». Нагороду названо на честь Генрі Сігрейва, першої людини, яка одночасно володіла рекордами швидкості на суші і на воді^[1]. Премію заснувала дружина Сігрейва, Доріс, яка була «сповнена рішучості продовжити його справу»^[2][3]. Трофей, створений скульптором Гілбертом Баєсом^[en][4], присуджує Королівський автомобільний клуб^[en] щорічно з 1930 року^[5]. Він не вручається, якщо, на думку комітету, не було достатньо серйозних досягнень, щоб заслужити нагороду. Серед колишніх спонсорів трофея були «Castrol^[en]», «Ford» і «Aston Martin»^[6][7].

Трофей Сігрейва англ. Segrave Trophy
Країна	Велика Британія
Тип	нагорода
Вручає:	Королівський автомобільний клуб[en]
Підстава	«За видатні навики, сміливість та ініціативу на землі, воді і у повітрі, дух пригод»[1]
Статус	вручається
Нагородження
Засновано:	1930
Перше:	1930
Нагороджені:
Категорія:Володарі Трофею Сігрейва  (18)
Черговість
Сайт	royalautomobileclub.co.uk/motoring/trophies-and-awards/the-segrave-trophy/

Умови отримання призу Сігрейва

Першим володарем призу став уродженець Австралії Чарльз Кінгсфорд-Сміт, який наодинці перелетів з Ірландії до Ньюфаундленду через Атлантику за трохи більше ніж 31 годину. Він також виграв гонку Англія — Австралія у 1930 році, подолавши дистанцію наодинці за 13 днів^[8]. Британська льотчиця Емі Джонсон стала першою жінкою, яка отримала трофей у 1932 році за її переліт з Лондона до Кейптауна літаком de Havilland Puss Moth^[5]. Відтоді нагороду отримали ще чотири жінки: Джин Баттен (1936 рік) за 11-денний переліт наодинці з Англії до Нової Зеландії, Фіона Гор^[en] (1980 рік) за досягнення швидкості понад 100 миль за годину (160 км/ч) на воді, Єва Джексон (1987 рік) за переліт наодинці на надлегкому літаку^[en] з Лондона до Сіднея і Луїза Ейткен-Вокер (1990 рік) за перемогу у жіночому Кубку чемпіонату світу з ралі^[5]. Трофей Сігрейва чотири рази вручався посмертно: Джеффрі де Хевілленду молодшому^[en] (1946), Дональду Кемпбеллу (1966), Брюсу Макларену (1969) і Джоуї Данлопу^[en] (2000)^[5]. Переможцем Segrave Trophy 2018 став водій з двома ампутованими кінцівками Біллі Монгер^[en], який у свої 20 років став наймолодшим володарем нагороди^[9].

Додаткова нагорода, медаль Сігрейва, також може бути вручена тим особам, які «зіграли фундаментальну роль у допомозі здобувачу трофею Сігрейва у досягненні мети»^[10]. Пітер Дьюкейн^[en] отримав медаль у 1939 році за розробку та виготовлення катера Blue Bird K4. Партнеру Брюса Макларена по команді Денні Гальму та їхньому головному механіку Кері Тейлору вручили медаль у 1969 році, коли їхня команда виграла усі перегони Can-Am сезону 1969 року^[11]. 1993 року автомобільний дизайнер Ерік Бродлі отримав медаль Сігрейва за роботу з Lola Cars. Марк Вілкінсон отримав медаль у 2001 році як другий пілом переможця трофею Тіма Еллісона, а леді Мосс, дружина Стірлінга Мосса, отримала її у 2005 році за підтримку свого чоловіка^[5]. 2013 року медалі вручили Вольфгангу Ульріху^[en] (начальнику команди), Тому Крістенсену^[en] і Лоїку Дювалю^[en] (другим пілотам) з Audi, відзначивши їхню допомогу Алану Макнішу^[10]. Засновник Carlin Motorsport^[en] Тревор Карлін був нагороджений медаллю Сігрейва у 2018 році за допомогу Біллі Монгеру^[en] у поверненні в автоспорт після травм^[9].

Крім того, сертифікат досягнень Сігрейва може бути вручений особі, яка не є громадянином Великої Британії, але в іншому випадку могла би претендувати на визнання. Він був вручений лише один раз, у 2002 році, Бйорну Руне Гйелстену^[en], котрий був помічником водного гонщика Стіва Кертіса^[en][5].

Володарі кубка Сігрейва

Легенда

	Посмертне нагородження

Ріу	Нагорода	Фото	Отримувач	Країна	Формулювання[5]
1930	Трофей Сігрейва		Чарльз Кінгсфорд-Сміт	Австралія	«За переліт наодинці з Ірландії до Ньюфаундленда через Атлантичний океан за 31½ години, і перемогу за 13 днів, також наодинці, у повітряних перегонах Англія — Австралія „Південний Хрест“»[8][12].
1931	Трофей Сігрейва		Берт Гінклер[en]	Австралія	«За переліт наодинці літаком de Havilland Puss Moth[en] з Канади до Лондона за найменш прямим маршрутом, який тільки можна собі уявити»[13].
1932	Трофей Сігрейва		Емі Джонсон	Велика Британія	«За рекордний переліт літаком de Havilland Puss Moth[en] з Лондона до Кейптауна»[14].
1933	Трофей Сігрейва		Малколм Кемпбелл	Велика Британія	«За підняття рекорду швидкості на землі до 272,11 милі за годину (437,92 км/год) на автомобілі Blue Bird[en]»[15].
1934	Трофей Сігрейва		Кен Уоллер	Велика Британія	«За його переліт завдовжки 4000 миль (6400 км) з Бельгії до теперішньої Демократичної Республіки Конго і назад на літаку de Havilland DH.88 Comet[en] усього за 3439 хвилин»[16].
1935	Трофей Сігрейва		Джордж Ейстон	Велика Британія	«За рекорди швидкості у перегонах протягом 1 години, 12 годин і 24 годин, у тому числі за досягнення середньої швидкості 140,52 милі за годину (226,15 км/год) за 24 години їзди на автомобілі Speed of the Wind[en]»[17].
1936	Трофей Сігрейва		Джин Баттен	Нова Зеландія	«За рекордний переліт наодинці літаком Percival Gull[en] з Англії до Окленду, що тривав 11 днів 45 хвилин»[18].
1937	Трофей Сігрейва		Артур Клоустон[en]	Велика Британія	«За його політ разом з Бетті Кірбі-Грін[en] на літаку De Havilland DH.88 Comet[en] з Кройдона до Кейптауна і назад за 77 годин 49 хвилин»[19].
1938	Трофей Сігрейва		Голді Гарднер[en]	Велика Британія	«За досягнення рекордної швидкості у класі G 186,6 милі за годину (300,3 км/год) на 1100-кубовому автомобілі MG N-Type по німецькому автобані»[20].
1939	Трофей Сігрейва		Малколм Кемпбелл	Велика Британія	«За встановлення нового рекорду швидкості на воді у 141,74 милі за годину (228,11 км/год) на озері Коністон-Вотер[en] на катері Blue Bird K4»[21].
	Медаль Сігрейва		Пітер Дьюкейн[en]	Велика Британія	«За розроблення та побудову катера Blue Bird K4»[5].
1940	zzz Приз не присуджували через Другу світову війну[5]
1941
1942
1943
1944
1945
1946	Трофей Сігрейва		Джеффрі де Гевілленд молодший[en]	Велика Британія	«Посмертно нагороджений за внесок у розвиток британської авіації як льотчик-випробовувач, що брав участь у розробці таких літаків, як De Havilland Mosquito, Hornet і Vampire»[22].
1947	Трофей Сігрейва		Джон Кобб[en]	Велика Британія	«За встановлення рекорду швидкості на суші 394,19 милі за годину (634,39 км/год) на автомобілі Railton Special[en]»[23].
1948	Трофей Сігрейва		Джон Деррі[en]	Велика Британія	«За те, що він став першим британським пілотом, який перевищив швидкість звуку, що він і зробив на літаку de Havilland Vampire»[24].
1949	zzz Не присуджували[5][25]
1950
1951	Трофей Сігрейва		Джеф Дюк	Велика Британія	«За перемогу в чемпіонатах світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів у класах 350 та 500 см³, а також у перегонах Tourist Trophy[en] серед юніорів і дорослих в одному році»[26].
1952	zzz Не присуджували[5]
1953	Трофей Сігрейва		Невілл Дюк[en]	Велика Британія	«За встановлення нового рекорду швидкості польоту 727,63 милі за годину (1171,01 км/год) на літаку Hawker Hunter над Літлгемптоном[en]»[22].
1954	zzz Не присуджували[5]
1955	Трофей Сігрейва		Дональд Кемпбелл	Велика Британія	«За встановлення нового рекорду швидкості на воді 202,15 милі за годину (325,33 км/год) на озері Алсвотер на катері Bluebird K7[en]»[27].
1956	Трофей Сігрейва		Пітер Твісс[en]	Велика Британія	«За встановлення нового рекорду швидкості польоту у 1132 милі за годину (1822 км/год) і за те, що він став першою людиною, що подолала рубіж швидкості у 1000 миль за годину (1600 км/год) у горизонтальному польоті на літаку Fairey Delta 2[en] (на фото)»[28].
1957	Трофей Сігрейва		Стірлінг Мосс	Велика Британія	«За три Гран-прі з командою Ванволл[en] і п'ять рекордів швидкості у класі»[15].
1958	Трофей Сігрейва		Дональд Кемпбелл	Велика Британія	«За встановлення рекорду швидкості на воді до 260 миль за годину (420 км/год) на озері Коністон[en] на катері Bluebird K7[en]»[29].
1959	zzz Не присуджували[5]
1960	Трофей Сігрейва		Том Брук-Сміт	Велика Британія	«За вертикальний політ і зависання у повітрі на літальному апараті вертикального злету і приземлення Short SC.1[en] (на фото)»[30].
1961	zzz Не присуджували[5]
1962	Трофей Сігрейва		Білл Бедфорд[en]	Велика Британія	«За виконання першої вертикальної посадки літака з нерухомим крилом Hawker P-1127[en] на авіаносець HMS Ark Royal (R09)»[31].
1963	zzz Не присуджували[5]
1964	Трофей Сігрейва		Дональд Кемпбелл	Велика Британія	«За те, що він став першою людиною з часів свого батька, що досягла „подвійного“ рекорду швидкості на воді до 276,33 милі за годину (444,71 км/год) на катері Bluebird K7[en] на озері Дамблейунг[en] (Австралія), і встановила рекорд швидкості на суші до 429 миль за годину (690 км/год) на озері Ейр на автомобілі Bluebird-Proteus CN7[en]»[15].
1965	zzz Не присуджували[5]
1966	Трофей Сігрейва		Дональд Кемпбелл	Велика Британія	«Нагороджений посмертно за видатний внесок у розвиток механіки і аеродинаміки»[32].
1967	zzz Не присуджували[5]
1968	Трофей Сігрейва		Кен Волліс[en]	Велика Британія	«За його розробки і льотну майстерність в галузі легких автожирів, а також за встановлення декількох світових рекордів»[5].
1969	Трофей Сігрейва		Брюс Макларен	Нова Зеландія	«Посмертно нагороджений за дизайн, розробку та водіння автомобілів, що виграли усі раунди Can-Am[en] 1969 року[en]»[11].
	Медаль Сігрейва		Денні Гальм, Кері Тейлор	Велика Британія	За дизайн, розробку та водіння автомобілів, що виграли всі раунди перегонів Can-Am[en] 1969 року[en][11].
1970	Трофей Сігрейва		Браян Трабшоу[en]	Велика Британія	«За його працю по розробці й успішному пілотуванню прототипа надзвукового авіалайнера Конкорд (на фото), включно з його першим надзвуковим польотом над сушею»[33].
1971	zzz Не присуджували[5]
1972
1973	Трофей Сігрейва		Джекі Стюарт	Велика Британія	«За перемогу у своєму третьому чемпіонаті світу у Формулі-1 за п'ять сезонів з британською командою і за те, що він став найуспішнішим гонщиком Гран-прі в історії»[34]
1974	Трофей Сігрейва		Джон Блешфорд-Снелл[en]	Велика Британія	«За керівництво першим в історії завершеним дослідженням річки Заїр»[35].
1975	Трофей Сігрейва		Роджер Кларк[en], Стюарт Тернер, Джим Портер, Пітер Ешворт, Тоні Мейсон	Велика Британія	«За успіх Ford Motor Company в чемпіонаті Великої Британії з ралі[en]»[36].
1976	Трофей Сігрейва		Пітер Коллінз	Велика Британія	«За перемогу в чемпіонаті світу зі спідвею на британському двигуні Weslake»[37].
1977	Трофей Сігрейва		Баррі Шін[en]	Велика Британія	«За збереження титулу чемпіона світу з мотогонок у класі 500 см³»[37].
1978	Трофей Сігрейва		Джон Каннінгем[en]	Велика Британія	«За 40-річну кар'єру як головного льотчика-випробувача у компанії de Havilland[en], а потім в British Aerospace, у тому числі у військовий час як льотчика нічного винищувача, який переміг у 20 повітряних боях при обороні Британії у розпалі Бліцу»[5].
1979	Трофей Сігрейва		Майк Гейлвуд	Велика Британія	«За тривалу кар'єру у чемпіонатах світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів, Формулі-1 та його успіхи у перегонах Isle of Man TT[en], в тому числі останніх, у 1979 році, у віці 39 років, після успішного повернення до перегонів після 11-річної перерви»[38].
1980	Трофей Сігрейва		Фіона Гор[en]	Велика Британія	«За те, що стала першою жінкою, яка досягнула швидкості понад 100 миль за годину (160 км/год) на воді, досягнувши швидкості 102 милі за годину (164 км/год) на озері Віндермір»[39].
1981	zzz Не присуджували[5]
1982	Трофей Сігрейва		Сенді Вудвард[en]	Велика Британія	«За командування флагманським кораблем HMS Hermes від імені всіх, хто боровся за визволення Фолклендських островів»[5].
1983	Трофей Сігрейва		Річард Нобель[en]	Велика Британія	«За встановлення рекорду наземної швидкості до 633,468 милі за годину (1019,468 км/год) у пустелі Блек-Рок (штат Невада) на автомобілі Thrust2»[15].
1984	Трофей Сігрейва		Баррі Шін[en]	Велика Британія	«За свою кар'єру у чемпіонатах світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів, в тому числі за те, що він став єдиною людиною, яка виграла чемпіонати світу на усіх рівнях від 50 до 500 см³»[40].
1985	Трофей Сігрейва		Кен Волліс[en]	Велика Британія	«За досягнення в авіації, включаючи безліч світових рекордів висоти, швидкості і дальності польоту на автожирах»[41].
1986	Трофей Сігрейва		Річард Бренсон	Велика Британія	«За розробку Virgin Atlantic Challenger[en] та його зусилля у побитті рекорду Blue Riband при перетині Атлантики на вітрильному човні»[42].
1987	Трофей Сігрейва		Єва Джексон	Велика Британія	«За переліт наодинці з Лондона в Сіднея на надлегкому літаку[en] Shadow»[43].
1988	Трофей Сігрейва		Мартін Брандл	Велика Британія	«За перемогу у чемпіонаті світу з перегонів на спорткарах на автомобілі Jaguar»[36].
1989	Трофей Сігрейва		Боб і Джо Ів	Велика Британія	«За перемогу у позашляховому марафоні Кемел-трофі[en] завдовжки 1062 милі (1709 км) через тропічні ліси Бразилії від Алта-Флореста[en] до Манауса»[44].
1990	Трофей Сігрейва		Луїза Ейткен-Вокер	Велика Британія	«За перемогу у жіночому чемпіонаті світу з ралі на автомобілі компанії Vauxhall Motors»[45].
1991	Трофей Сігрейва		Стів Вебстер[en]	Велика Британія	«За четверту перемогу на чемпіонаті світу для мотоциклів з коляскою»[40].
1992	Трофей Сігрейва		Френк Вільямс і Найджел Менселл	Велика Британія	«За перемогу у гонках Формули-1 у 1992 році серед конструкторів (Вільямс) і пілотів (Менселл) (на фото в Williams F1 в Канаді у 1988 році)»[36].
1993	Трофей Сігрейва		Найджел Менселл	Велика Британія	«За перемогу у чемпіонаті світу CART IndyCar Series в Америці (на фото у Lola T93/00 на трасі у Mid-Ohio Sports Car Course) із першої спроби»[5].
	Медаль Сігрейва		Ерік Бродлі[en]	Велика Британія	За співробітництво з компанією Lola Cars[5].
1994	Трофей Сігрейва		Карл Фогерті[en]	Велика Британія	«За перемогу у чемпіонаті світу із супербайку на мотоциклі Ducati»[34].
1995	Трофей Сігрейва		Колін Мак-Рей	Велика Британія	«За те, що став першим британським гонщиком, який виграв чемпіонат світу з ралі на автомобілі Subaru»[36]
1996	Трофей Сігрейва		Деймон Гілл	Велика Британія	«За те, що став чемпіоном світу у Формулі-1 і першим сином колишнього чемпіона, що завойовував це титул»[36].
1997	Трофей Сігрейва		Енді Грін	Велика Британія	«За встановлення рекорду швидкості 763,065 милі за годину (1228,034 км/год) у пустелі Блек-Рок на автомобілі Thrust SSC (на фото), ставши першою людиною, що подолала звуковий бар'єр на суходолі»[15].
1998	Трофей Сігрейва		Браян Мілтон[en]	Велика Британія	«За те, що став першою людиною, що здійснила навколосвітню подорож на надлегкому літаку[en]»[46].
1999	Трофей Сігрейва		Джекі Стюарт	Велика Британія	«За життя, присвячене мотоспорту»[5].
2000	Трофей Сігрейва		Джоуї Данлоп[en]	Велика Британія	«Нагороджений посмертно на знак визнання видатних досягнень у перегонах Isle of Man TT[en]»[40].
2001	Трофей Сігрейва		Тім Еллісон	Велика Британія	«За перший навколосвітній переліт льотчика-інваліда»[5].
	Медаль Сігрейва		Марк Вілкінсон	Велика Британія	Як другий пілот переможця трофею Тіма Еллісона[5].
2002	Трофей Сігрейва		Стів Кертіс[en]	Велика Британія	«За перемогу як гонщика в чемпіонатах світу, Європи і поул-позиції у морських перегонах на моторних човнах Класу 1[en] (на фото моторний човен Spirit of Norway)»[15].
	Сертифікат досягнень Сігрейва		Бьорн Руне Г’єлстен[en]	Норвегія	За допомогу водному гонщику Стіву Кертісу[en][5].
2003	Трофей Сігрейва		Браян Лекомбер	Велика Британія	«За свою кар'єру понад 20 років як провідний пілот авіашоу, а також журналіст і комунікатор з вищого пілотажу та встановлення рекордів»[47].
2004	zzz Не присуджували[5]
2005	Трофей Сігрейва		Стірлінг Мосс	Велика Британія	«За його досягнення у всіх видах автоспорту і заслуги перед спортом»[5].
	Медаль Сігрейва		леді Мосс, дружина Стірлінга Мосса	Велика Британія	За підтримку свого чоловіка[5].
2006	zzz Не присуджували[5]
2007	Трофей Сігрейва		Льюїс Гамільтон	Велика Британія	«За безпрецедентні досягнення в дебютному сезоні в перегонах Формули-1»"[5].
2008	Трофей Сігрейва		Алан Макніш[en]	Велика Британія	«За виняткове прагнення автоспорту»[48].
2009	Трофей Сігрейва		Пол Боном[en]	Велика Британія	«Як перший чемпіон Великої Британії у перегонах Red Bull Air Race World Championship[en]»[15].
2010	Трофей Сігрейва		Едріан Ньюї	Велика Британія	«За перемогу в чемпіонаті світу серед пілотів і конструкторів Формули-1 з трьома командами: Вільямс, Макларен и Ред Булл»[49].
2011	Трофей Сігрейва		Дейв Сайкс	Велика Британія	«За те, що став першим пілотом з паралічем нижніх кінцівок, що здійснив переліт з Йорка до Сіднея на надлегкому літаку, що подолав шлях за 257 годин»[50].
2012	Трофей Сігрейва		Джон Сертіс	Велика Британія	«За видатну кар'єру у дво- та чотириколісному автоспорті, у тому числі сім титулів чемпіона світу з мотоспорту, кульмінацією якого стало унікальне досягнення — він став єдиною людиною, яка виграла чемпіонат світу з мотоперегонів та чемпіонат Формули-1»[51].
2013	Трофей Сігрейва		Алан Макніш[en]	Велика Британія	«Перший британець, який виграв RAC Tourist Trophy[en], 24 години Ле-Мана і чемпіонат світу з автогонок на витривалість в одному сезоні»[52].
	Медаль Сігрейва		Вольфганг Ульріх[en], Том Крістенсен[en], Лоїк Дюваль[en] з Audi	Німеччина	На знак визнання заслуг тих, чия праця відіграла основоположну роль у наданні допомоги Алану Макнішу у досягненні його цілей[10]
2014	zzz Не присуджували[5]
2015	Трофей Сігрейва		Джон Макгіннес[en]	Велика Британія	«За визначний внесок у шосейні та кільцеві перегони на мотоциклах, у тому числі встановлення абсолютного рекорду кола на змаганнях Isle of Man TT[en] 2015 года»[15].
2016	zzz Не присуджували[5]
2017	Трофей Сігрейва		Сем Сандерленд[en]	Велика Британія	«За те, що став першим британцем, що виграв Ралі Дакар серед мотоциклів у 2017 році»[53].
2018	Трофей Сігрейва		Біллі Монгер[en]	Велика Британія	«За прояв виняткової мужності та рішучості після важких випробувань та повернення до високих рівнів автоспорту»[54].
	Медаль Сігрейва		Тревор Карлін[en]	Велика Британія	За допомогу Біллі Монгеру[en] у поверненні в автоспорт[9].
2019	zzz Не присуджували[5]
2020	Трофей Сігрейва		Джеймс Кетчел[en]	Велика Британія	«За те, що став першою людиною, яка здійснила кругосвітній політ на автожирі, сертифікованому Книгою рекордів Гіннеса»[55].
2021	Трофей Сігрейва		Робін Шут	Велика Британія	«Як єдиному британському гонщику, що виграв загальний залік Pikes Peak International Hill Climb[en]»[56].
2022	Трофей Сігрейва		Зара Рутерфорд і Мак Рутерфорд[en]	Велика Британія	«Королівський автомобільний клуб присудив нагороду юним пілотам, що здійснили навколосвітній політ наодинці, Зарі Рутерфорд і Маку Рутерфорду як наймолодшій жінці та наймолодшій особі відповідно»

На момент присудження нагороди австралійці Чарльз Кінгсфорд-Сміт і Берт Гінклер^[en] та новозеландка Джин Баттен також вважалися британськими підданими. Нагороду новозеландцю Брюсу Макларену присудили після ухвалення закону Нової Зеландії про громадянство 1948 року. Але, оскільки його команда McLaren базувалась у Великій Британії, присудження призу визнали правомірним.