Трофимчук Михайло Гнатович

Миха́йло Гна́тович Трофимчу́к (27 лютого 1922, Сиваківці — 3 вересня 1985, Москва) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант, лауреат Ленінської премії, начальник КВІРТУ ППО з 1969 по 1974 рік^[1].

Михайло Гнатович Трофимчук
фото 1972 року
Народження	27 лютого 1922(1922-02-27) Сиваківці
Смерть	3 вересня 1985(1985-09-03) (63 роки) Москва
Поховання	Лук'янівський військовий цвинтар
Країна	СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія, радіотехнічні війська
Освіта	Рязанське артилерійське училище Харківська військова артилерійська радіотехнічна академія протиповітряної оборони
Роки служби	1939—1974
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	КВІРТУ ППО
Війни / битви	німецько-радянська війна
По відставці	генеральний директор «Захід-ЕОМ-комплекс».
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трофимчук.

Біографія

Народився 27 лютого 1922 року в селі Сиваківцях (нині Липовецького району Вінницької області). Українець^[2]. Закінчив десять класів школи. У 1939 році він призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. Закінчив Рязанське артилерійське училище^[1]. Член ВКП(б)^[2].

З початку німецько-радянської війни перебував у діючій армії, командував артилерійською батареєю. 5 серпня 1942 року був поранений в бою під Старою Русою. Брав участь в боях на Північно-Західному і 2-му Прибалтійському фронтах, неодноразово відрізнявся, отримав кілька державних нагород.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. Закінчив Харківську військову артилерійську радіотехнічну академію протиповітряної оборони^[1]. Служив на військовому полігоні «Капустін Яр», а з 1956 року на полігоні «Сари-Шаган». У 1966—1970 роках — начальник військового полігону «Сари-Шаган»^[1]. У 1966 році за активну участь у створенні протиракетної системи «А» удостоєний Ленінської премії. Обирався депутатом Верховної Ради Казахської РСР^[1].

У 1970 році переведений до Києва на посаду начальника Київського військового інженерно-радіотехнічного технічного училища протиповітряної оборони. За час його керівництва училищем відбулося повне переоснащення його технічної, навчально-методичної, навчально-польовий, наукової баз, відкриті нові кафедри і факультет. Значного розвитку набули науково-дослідницька та раціоналізаторська діяльності. Крім того, за його активної участі були відкриті музей училища і меморіал Героям Лютізького плацдарму^[1].

Могила Михайла Трофимчука

У 1974 році Михайло Трофимчук в званні генерал-лейтенанта вийшов у відставку. По звільненню в запас обіймав посаду генерального директора «Захід-ЕОМ-комплекс»^[1]. Проживав у Києві. Помер 3 вересня 1985 року в госпіталі імені Бурденка в Москві. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки і низкою медалей^[1], зокрема «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»^[2].