Троцько Ярослав Петрович

Ярослав Петрович Троцько (нар. 6 липня 1956, Кисельовськ, Кемеровська область, Росія) — український скульптор.

Троцько Ярослав Петрович
Народився	6 липня 1956(1956-07-06) (69 років) Кисельовськ
Діяльність	скульптор
Alma mater	Львівська національна академія мистецтв
Членство	Національна спілка художників України
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 6 липня 1956 року в місті Кисельовськ Кемеровської області в родині Петра і Марії Троцьків, депортованих сюди на спецпоселення десятьма роками раніше із села Сілець на Сокальщині. 1960 року родина повернулась до дому. Відбув службу в армії. Від 1973 року навчався і працював у майстерні Євгена Дзиндри. Поступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, який 1986 року закінчив. Серед викладачів був скульптор Іван Самотос. Паралельно працював у майстерні Якова Чайки. Ще за рік до завершення навчання взяв участь у першій виставці.^[1] Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Викладач на відділі скульптури Львівського коледжу імені Труша. Учасник обласних і всеукраїнських виставок. Від 1994 року член Національної спілки художників.^[2]

Входив до складу журі конкурсу проектів пам'ятника Володимирові Кубійовичу у Львові 2001 року.^[3]

Роботи

• «Радість Перемоги». Медаль (1985, мідь, гальванопластика, Д-16).^[4]
• «Меланхолія» (1987).^[5]
• «Пієта» — пам'ятник загиблим у Другій світовій війні у Володимирі-Волинському (1987^[6], за іншими даними 1990, кована мідь, висота 220^[2]).
• «Дніпро та Дністер» — алегорична композиція в Івано-Франківську (1988, співавтори Яків Чайка, Володимир Федорченко).^[7]
• «Сини мої, гайдамаки» (1988).^[5]
• Пам'ятник Євгенові Дзиндрі на Личаківському цвинтарі у Львові (1988, співавтор Петро Дзиндра). Реалізовано проект, авторства самого Євгена Дзиндри, який початково призначався на пам'ятник Соломії Крушельницькій.^[8]
• «Жіночий портрет» (1990).^[5]
• Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Демня (1990, співавтор скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олександр Ярема).^[7]
• «Двоє» (1991).^[5]
• Пам'ятник Іванові Климіву в селі Сілець (1992, вапняк).^[7]
• Пам'ятник співакові Павлу Кармелюку на Личаківському цвинтарі у Львові (1993).^[7]
• Пам'ятник на могилі родини Патиків на Личаківському цвинтарі у Львові (1997).^[7]
• Пам'ятник загиблим повстанцям у селі Калинівка (1993).^[5]
• «Сон» (1994).^[5]
• «Василь Стус» (1995).^[9]
• Пам'ятник академіку Ярославові Підстригачу на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 55 (1996^[10], за іншими даними 1994^[7], або 1993^[5]).
• «Дівочий портрет» (1996).^[11]
• Пам'ятник митрополитові Андрею Шептицькому в Яворові (1996, камінь, 2,7 м співавтори Володимир Федорченко, Ф. Штокало).^[7]
• Пам'ятний знак на Говерлі (1997).^[9]
• «Соломія Крушельницька», ескіз пам'ятника (1998).^[12]
• «Роман Безпалків» (1999, тонований гіпс, 65×41×32^[2], за іншими даними 2000^[13]).
• «Весна» (2000, мармур, 42×40×56).^[2]
• Меморіальна таблиця скульптору Євгенові Дзиндрі на вулиці Літній у Львові, де жив митець (2001).^[14]
• Пам'ятник на могилі Володимира Робітницького на Янівському цвинтарі (2001).^[15]
• Пам'ятник на могилі Романа Чабана на цвинтарі святого Володимира в Оуквіллі поблизу Торонто (2005).^[16]
• Проєкт пам'ятника Покрові Пресвятої Богородиці перед церквою Покрови на вулиці Личаківській, 175 у Львові. Здобув друге місце на бліц-конкурсі 2001 року. Архітектор Ярослав Климовський.^[17]
• «Сміються, плачуть солов'ї…», серія композицій. Серед них зокрема № 5 «Весна» (1998), № 7 «Поцілунок».^[18] Одна з композицій експонувалась на Весняному салоні 2011 року (бронза, 15×25×21).^[19]
• Композиція при в'їзді на територію біотехнологічного центру в селі Гряда Жовківського району (бетон).^[1]
• Пам'ятник-погруддя на місці загибелі Юрія Липи на хуторі Іваники поблизу Бунова.^[7]
• Портрет архітектора Ярослава Климовського.^[7]
• меморіальна таблиця Герою Небесної сотні Андрієві Дигдаловичу, на фасаді школи в Сокільниках (2014 рік; співавторство — архітектор Юлівн квасниця, скульптор Андрій Садовий, художники-ковалі Ігор Паращук, Юрій Ших)^[20].