Трідентське герцогство

Трідентське або Трентське герцогство (італ. Ducato di Trento) — автономне лангобардське герцогство, засноване Ейном під час лангобардського міжкоролів'я 574/75-674/75 років^[1], яке відбулося після вбивства лангобардського короля Альбойна. Столицею території Ейна було римське місто Тридентум у верхній долині Адідже, біля передгір'їв Альп на півночі Італії, де герцогство утворювало одну з марок Лангобардського королівства. Там він ділив владу з єпископом, який номінально підпорядковувався Аквілейському патріарху. У 574–75 роках лангобардські загони пограбували долину Рони, що призвело до нападів у відповідь з боку австразійських франків, які захопили контроль над гірськими перевалами, що вели до Бургундського королівства. Ейн очолював армію, вірну Автарію, яка увійшла на територію Фріульського герцогства в Істрії приблизно в 589 році, а в 591 році його відправив Агілульф, щоб укласти мир зі своїми сусідами франками. Після смерті Ейна приблизно в 595 році, Агілульф призначив герцогом Гайдоальда, який був католиком, а не аріанином. Після деякого тертя між королем і герцогом, вони примирилися в 600 році. Окреме лангобардське Брешіанське герцогство було об'єднане з Тридентом в особі Алагіса, палкого аріанина та противника лангобардського короля Перктарита, який загинув у битві при Корнате д'Адда (688).

Лангобардське Італійське королівство з герцогством на північному сході.

З завоюванням Лангобардського королівства Карлом Великим у 773–74 роках, Тридентське герцогство перейшло під контроль франків і було реорганізовано. Після того, як німецький король Оттон I підкорив Італійське королівство у 952 році, він включив Тридент до складу Веронської марки. Його стратегічне положення, що контролювало альпійські гірські перевали, спонукало імператорів Священної Римської імперії XI століття наділити єпископа Ульріха II Трентського світською владою над значною територією як незалежного імперського князя, з повноваженнями та привілеями герцога. За винятком кількох коротких перерв князі-єпископи правили до 1802 року, коли єпископство було секуляризоване та стало частиною австрійського Тіролю.