Тудорів

Ту́дорів (1946—2002^[1] — Федорівка) — село в Україні, у Копичинецькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на берегах Серету. Центр колишньої сільради.

село Тудорів
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Копичинецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060250110056632
Облікова картка	Тудорів
Основні дані
Засноване	1442
Населення	367
Територія	2.916 км²
Густота населення	186.21 осіб/км²
Поштовий індекс	48266
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°6′52″ пн. ш. 25°47′21″ сх. д.
Водойми	струмок Безіменний, Серет
Найближча залізнична станція	Копичинці
Місцева влада
Адреса ради	48260, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Копичинці, вул. 22 Січня, буд. 29
Карта
Тудорів
Тудорів
Мапа
Тудорів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Федорівка.

Струмок Безіменний в с. Тудорів

Дзвіниця церкви Святого Миколая

Капличка

Населення — 367 осіб (2025).

Географія

Селом тече струмок Безіменний.

Історія

Давня доба

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської та черняхівської культур.

У 1956 Тернопільська археологічна експедиція музею провела невеликі розкопи 5 поселення початку залізної доби, відкритого розвідкою В. П. Савича в урочищі «Городище».

Поселення розташоване на високому мисі, оточеному з південного, західного та північного боку глибокими ярами. Обстеженням урочища «Городище» стверджено, що це місце заселювалось тричі.

До першого заселення належать сліди поселення трипільської культури, відмічені в західній частині мису. Зібрана в цьому місці кераміка належить до пізньотрипільського часу. На поверхні поля зустрічаються скупчення кусків глиняної хатньої вимазки — сліди розораних трипільських площадок.

До другого заселення належить велика кількість уламків кераміки голіградського типу й уламків каміння та скупчення кусків хатньої вимазки, які потрапили у вал, мабуть, разом із землею, вибраною з рову, що просліджувався з зовнішньої сторони валу. Під час побудови валу, очевидно, знищено рештки древніших жител культури голіградського типу, які знаходились у цьому місці.

Церква Святого Миколая

Для з'ясування збереженості культурного шару під насипом валу і визначення первісної ширини та висоти валу, закладено розкоп IV 16 м довжиною й 2 м шириною, орієнтований зі сходу на захід; він перерізав вал упоперек. Розколом IV вдалося встановити, що первісна ширина валу — 13 м, його теперішня максимальна висота — 1,40 м, рахуючи від шару сіро-коричневого суглинку, що сильно знівельований оранкою, складався з таких нашарувань:

1. шар чорної землі з великою кількістю культурних решток 0,40—0,81 м завтовшки,
2. шар сильно перепаленого вапняку 0,10—0,40 м завтовшки (простежувався протягом 5,60 м зі східної сторони валу і був, очевидно, зв'язаний з піччю для випалювання вапна, що ще недавно знаходилась недалеко від цього місця),
3. шар сірої мішаної землі з відносно невеликою кількістю культурних решток 0,40—0,60 м завтовшки (стародавній горизонт),
4. сіро-коричневий суглинок без культурних решток.

На дослідженій площі ніяких слідів ям чи будівель простежити не вдалося. З обох боків валу відмічено сліди ровів, заповнених чорною землею, які виступали із західної і східної стін розкопу.

Кераміка, зібрана на поверхні та розкопами поселення біля Тудорова, являє собою уламки посуду, аналогічного знайденому на цілому ряду поселень Верхнього Подністров'я (наприклад, Голігради Тернопільської області, Городниця Івано-Франківської області^[2], верхній шар поселення біля с. Магала Чернівецької області^[3]), які належать до пам'яток голіградського типу (т. зв. фракійський гальштат) й датуються приблизно IX — першою половиною VII ст. до н. е. Уламками кераміки з поселення біля Тудорова представлені великі посудини типу «віллянова» з рівним дном, кулястим тілом, циліндричною шийкою і горизонтально відігнутим краєм вінець. Глина з великою домішкою шамоту. На верхній частині тіла інколи знаходяться невеликі випуклості, оточені канелюрами, або скісні жолобчаті канелюри. Зовнішня поверхня чорна, дбайливо залощена, внутрішня — червона.

Середньовіччя

Перша писемна згадка — 1442 року.

У 1672 році під час польсько-турецької війни в Тудорові зупинявся султан Мехмед IV^[4].

1680 року на підставі Журавненського договору спільна польсько-турецька комісія визначила кордони, за якими Тудорів залишився в складі Корони Польської.^[5]

У 1788 році відкрито дяківську школу.^[6]

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа» та інші товариства. У 1940-х у Тудорові розташовувався Головний провід УПА, тут була сформована сотня сотника «Полтави».

4-5 березня 1945 року тут відбувся бій між частинами УПА та НКДБ. Селян називають Малайники.

Період Незалежності

З 30 липня 2018 р. у складі Копичинецької міської громади^[7].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Копичинецької міської громади ^[8].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[9].

У 2021 році в селі відбувалися знімання документального фільму «Марія» (реж. Марія Яремчук) з циклу «Жива УПА», вихід на екрани якого очікується у жовтні 2021 року^[10].

Про село видана книга Івана Чайки «Тудорів — далекий і близький. Історико-краєзнавчий нарис // 2002.-Збараж, Обрій.-186с.»

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610258, розташована у приміщенні сільської ради.

Результати

• зареєстровано 336 виборців, явка 65,77%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 23,64%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 16,36%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,64%.^[11] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 28,90%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 20,18%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 14,22%^[12].

Релігія

Церква Святого Миколая (1936)

• церква Перенесення Мощей святителя Миколая Чудотворця (1934, кам'яна, ПЦУ),
• церква святого Миколая (1993, мурована, УГКЦ).

Пам'ятки

• Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1976) та Борцям за волю України (2001; на могилі вояків УПА), насипано символічну могилу УСС (1990).
• Ботанічний заказник місцевого значення Федорівський.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ I—II ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди

Народилися

• Марак Богдан Іванович — лейтенант австро-угорських військ i поручник УГА.
• Пшоняк Іван Миколайович — журналіст, фотохудожник.

Працювали

• учителював педагог, військовик, меценат Степан  Бріль.
• душпастирював Бенеш Ярослав-Володимир Миколайович (1939—1944).