Тунель Ахмеда Гамді

30°05′33″ пн. ш. 32°34′16″ сх. д.

Тунель Ахмеда Гамді
Дата створення / заснування	1981
Західний вхід до тунелю
Названо на честь	Ahmed Hamdid
Країна	Єгипет
Адміністративна одиниця	Південний Синай
Дата офіційного відкриття	1981
Проходить над/під	Суецький канал
Несе на собі	транспортний засіб з двигуном
Довжина або відстань	1640 м
Тунель Ахмеда Гамді у Вікісховищі

Тунель Ахмед Гамді — підводний автомобільний тунель під дном Суецького каналу в районі міста Суец, Єгипет. Названий на честь єгипетського генерала інженерного корпусу Ахмед Гамді^[en], убитого при будівництві мосту на місці нинішнього тунелю під час війни 1973.^[1]

Загальна характеристика

Тунель розташований у південно-західній частині Синайського півострова та адміністративно сполучає між собою півострів з материковою частиною Африки. Щодо каналу розташований під кутом, і з невеликим заокругленням лежить із північного заходу на південний схід.

Має дві смуги руху, по одній у кожному напрямку, сполучає Синайський півострів з містом Суец. Спочатку він був побудований тунельним щитом за підтримки британського уряду в 1981. Невдовзі після завершення будівництва тунелю, було виявлено протікання. У 1992 японський уряд надав допомогу у реалізації проекту відновлення тунелю. Наразі тунель має 1,63 км завдовжки та зовнішній діаметр 11,6 м. Глибина закладання щодо рівня Світового океану: −53,6 м. Над стелею найглибшої точки тунелю лежить 42 м скельних порід та морської води.^[2] Розташований за 17 км на північ від Суецу.

В'їзд та виїзд здійснюється через спеціалізовані контрольно-пропускні пункти, розташовані по обидва боки тунелю. Як сам тунель, і навколишній район щільно охороняються силами єгипетської поліції, і навіть спеціалізованими частинами збройних сил Республіки.

Здатний пропускати без обмежень усі типи автомобільного транспорту. Через тунель, поряд з Мостом Мубарака і численними поромними переправами через Суец, проходять основні автомобільні шляхи, що сполучають два континенти.

Автомобільне сполучення

Через особливе географічне розташування через тунель функціонує автомобільне сполучення з безліччю міст Єгипту. Зокрема, через нього проходять автодороги з Шарм-еш-Шейха, Дахаба, Нувейби, Таби — до Каїра та Александрії.

Проїзд через тунель платний. Вартість проїзду легкового автомобіля — 20 єгипетських фунтів.

Історія створення

Доцільність будівництва тунелю обумовлена ​​досить великим транспортним навантаженням лінії перетину Суецького каналу, і незручністю поромної переправи. Тунель будувався щитовим способом і був відкритий у листопаді 1981.^[1]. Проте просочування солоних вод через укріплене бетонне покриття було помічено вже невдовзі після закінчення будівництва. Солона вода швидко роз'їдала сталь і погіршувала бетон, що призводило до систематичних проблем та серйозного погіршення покриття.

1992 року, за проектом японського уряду, почалися роботи з реконструкції тунелю. У процесі реконструкції було впроваджено нові системи з моніторингу та експлуатації тунелю. Щоб позбавлятися накопиченої води, в його основі були встановлені потужні насосні системи — водовідливна та стічна. Додаткове укріплене бетонне тунельне покриття було збудовано всередині первинного.^[2]

У квітні 2013 року керівництво Єгипту оголосило про майбутнє будівництво ще трьох тунелів під Суецьким каналом — двох автомобільних та одного залізничного, загальною вартістю 5 млрд. єгипетських фунтів ($715 млн.).^[3].