Турель (архітектура)

Туре́ль (фр. tourelle — невелика вежа) — в середньовічній архітектурі невелика вежа, яка «виступає від стіни або встановлена на даху»^[1].

Турель (архітектура)

Опис

У середньовічній фламандській архітектурі туреллю називали наверші круглої башти чи кілька дрібних башт (зазвичай десять) навколо однієї центральної башти. Інша форма терміну: торнелла (лат. tornellae — вежа). В окремих випадках — близько поняттю табернакль.

В архітектурі середньовічної Франції турель — одна з бічних веж, що оточують донжон. Класичний приклад композиції донжону з турелями — Венсенський замок (1337–1340). В історії англійської архітектури часу Тюдорів і короля Якова I (XVI — початку XVII ст.) турелі, частіше восьмигранної форми з плоскими майданчиками, зводили по кутках будівлі або за французьким звичаєм — круглими з напівсферичними навершями^[2]. Різноманітні турелі зустрічаються в архітектурі епохи Французького ренесансу і «стилі шотландських баронів»^[3].

Турель у функціональному та композиційному відносинах близька фортифікаційним спорудам: бартизанам і кавальєрам, але, на відміну від них, форму турелі продовжували використовувати в цивільній ренесансній та постренесансній архітектурі, переосмислюючи як декор, аж до стилізацій в архітектурі модерну, частіше у вигляді консолі на деякій висоті аналогічно еркеру.

Приклади

• 
  Венсенський замок. 1337–1340, Франція
• 
  Турелі замку Ньюак. Порт-Глазго, Велика Британія
• 
  Турель замку Пєскова Скала, Польща
• 
  Вежі, фланкуючі портал в Куїнз-коледж, Кембридж, XV ст., Велика Британія
• 
  Декоративні турелі «Ластівчиного гнізда», Крим, Україна, 1912 р.
• 
  Кутова «турель» будинку в Бронксі, Нью-Йорк, США. 1920 р.
• 
  Замок Анже, Мен і Луара, Франція.