Турчина Зінаїда Михайлівна

Зінаї́да Миха́йлівна Століте́нко (у шлюбі Турчина́, 17 травня 1946, Київ) — українська гандболістка на позиції розігруючої, олімпійська чемпіонка монреальської і московської Олімпіад, бронзова призерка Олімпіади в Сеулі в складі збірної СРСР з гандболу, тренерка.

Зінаїда Турчина Зінаїда Михайлівна Турчина (Сталитенко)
Загальна інформація
Громадянство	Україна
Місце проживання	Київ
Народження	17 травня 1946(1946-05-17) (79 років) Київ
Зріст	180
Вага	73
Alma mater	Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Чоловік	Ігор Турчин
Діти	донька Наталія, син Михайло
Спорт
Країна	Україна
Вид спорту	жіночий гандбол
Спортивне звання	заслужений майстер спорту СРСР
Клуб	Спартак (Київ)
Нац. збірна	збірна СРСР
Тренери	Ігор Турчин
Нагороди Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден княгині Ольги І ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Заслужений тренер СРСР Гандбол Золото Літні Олімпійські ігри 1976 Гандбол Золото Літні Олімпійські ігри 1980 Гандбол Бронза Літні Олімпійські ігри 1988 Гандбол
Турчина Зінаїда Михайлівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Турчина.

Біографія

Закінчила Кам'янець-Подільський педагогічний інститут (1972).

У шлюбі з тренером Ігорем Турчиним народила у 1971 році доньку Наталію, в 1983 році — сина Михайла. Наталія Турчина — майстер спорту міжнародного класу, теж досягла значних успіхів у гандболі.

Спортивна кар'єра

На олімпійському турнірі 1976 року провела п'ять матчів, закинула 22 м'ячі. На московській Олімпіаді закинула сім м'ячів у п'яти матчах. На Олімпіаді в Сеулі закинула один м'яч у п'яти іграх.

Крім олімпійських успіхів Турчина ставала чемпіонкою світу в 1982 і 1986 роках. Загалом за збірну СРСР з 1965 року по 1988 рік провела більше 500 матчів.

Зінаїда Турчина виступала за команду «Спартак» (Київ). 20 разів вигравала чемпіонат СРСР та 13 разів перемагала у Кубку Європейських чемпіонів.

2000 року за результатами опитування, проведеного Міжнародною федерацією гандболу Зінаїду Турчину визнано найкращою гандболісткою 20-го століття.

Тренерська кар'єра

1990–1994 — граюча тренерка, 1994-1996 — головна тренерка команди «Спартак» та збірної України.

Турчина — президентка гандбольного клубу «Київ-Спартак» з 1993 року.

Титули і досягнення

• Переможниця Олімпійських ігор (2): 1976, 1980
• Переможниця чемпіонату світу (2): 1982, 1986
• Срібна призерка чемпіонату світу (2): 1975, 1978
• Бронзова призерка Олімпійських ігор (1): 1988
• Бронзова призерка чемпіонату світу (1): 1973
• Володарка Кубку європейських чемпіонів (13): 1970-1973, 1975, 1977, 1979, 1981, 1983, 1985-1988
• Фіналістка Кубку європейських чемпіонів (2): 1974, 1989
• Фіналістка Кубку володарів кубків (1): 1991
• Чемпіонка СРСР (20): 1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977, 1978, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988
• Срібна призерка чемпіонату СРСР (2): 1990, 1991
• Бронзова призерка чемпіонату СРСР (1): 1989
• Чемпіонка України (1): 1992

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (25 грудня 2012) — за вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію фізичної культури і спорту, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 60-річчя участі українських спортсменів в Олімпійських іграх^[1]
• Орден княгині Ольги I ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України^[2]
• Орден княгині Ольги II ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх^[3]
• Орден княгині Ольги III ст. (22 листопада 1997) — за видатні досягнення у спорті^[4]
• Два ордена Трудового Червоного Прапора
• Орден «Знак Пошани»
• Орден Дружби народів