Тухманов Давид Федорович

Тухманов Давид Федорович (20 липня 1940(19400720), м. Москва) — радянський і російський композитор. Заслужений діяч мистецтв Росії (1983). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1977).

Тухманов Давид Федорович
рос. Давид Фёдорович Тухманов
фото 2007 р.
Ім'я при народженні	Тухманов Давид Фёдорович
Народився	20 липня 1940(1940-07-20)[1] (85 років)  Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Національність	вірменин
Діяльність	композитлр
Alma mater	Російська академія музики імені Гнесіних
Знання мов	російська
Роки активності	1961 — тепер. час
Жанр	артрок, поп і опера
Magnum opus	Ці очі навпротиd
Нагороди	Премія Ленінського комсомолу
IMDb	ID 0876292
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Батьки

Народ. 20 липня 1940 р. в Москві. Батько — Тухманов Федір Давидович — інженер, мати, Віра Карасьова — музикант, композитор. Батько за походженням вірмен.

Навчання

Закінчив Музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних (1963), композиторське відділення (клас Ф. Витачека). Дипломна робота Тухманова — ораторія для хору, оркестру та солістів «За даллю даль» на тексти поеми Олександра Твардовського, а також цикл балад і романсів на вірші німецького поета Генріха Гейне у перекладі російських поетів. Пізніше ці романси виконає молодий тоді Олександр Градський. По закінченню інституту Д. Тухманов служив у Ансамблі пісні й танцю МВО, де керував оркестром.

Творчість

Серед перших творів для радянської естради — пісня «Остання електричка» (1961 р.) Але вперше її виконав співак Володимир Макаров у 1966 р., що сприяло популярності композитора і появі на телебаченні.

Він — автор пісень «Моя адреса — Радянський Союз», «День Победы» тощо, музики до української стрічки «Рок-н-рол для принцес» (1990).

У 1975 р. випущена у світ платівка «На хвилі моєї пам'яті» (російською «По волне моей памяти^[ru]»). Як тексти використані вірші різних західноєвропейських і російських поетів, серед яких:

• Сафо, 7 століття до н. е. (переклад В. Вересаєва)
• ваганти 11—13 століть,
• Персі Біші Шеллі (1792—1822)
• Ґете (1749—1832)
• Поль Верлен (1844—1896)
• Адам Міцкевич (1798—1855)
• Ніколас Ґільєн (1902—1989)
• Анна Ахматова (1889—1966).

Звернення до текстів досить різних поетів у новому музичному супроводі наблизило їх до сприйняття молоді, популяризувало творчість призабутих поетів (середньовічні ваганти, Шеллі, Поль Верлен), а імені Анни Ахматової сприяло реабілітації в очах радянської публіки.

Твори виконали молоді, маловідомі на той ча виконавці — Сергей Беліков, Олександр Барикін, Мехрдад Баді, Олександр Лерман. Платівка вирізнялася мелодізмом, досить свіжим поглядом на творчість поетів, мистецькою якістю на тлі чергових, агітаційно-примітивних текстів і мелодій пісень радянської естради. Не дивно, що альбом набув популярності, а його наклад у 2 500 000 примірників був розпроданий повністю.

Той же 1975 рік відомий і появою пісні «День Перемоги» на вірш Володимира Харитонова. Пісню не бажали брати на ТВ та радіо, розцінивши музику Тухманова як фокстрот, що не відповідає патріотичній темі, а вірш Харитонова — легковажним. Співак Лев Лещенко без дозволу виконав пісню на концерті до Дня міліції, що подарувало твору популярність і нове життя.

У 1989 р. у співдружності з дитячим поетом Юрієм Энтіним був створений мюзикл «Багдадський злодій», а у 1990 р. відбулася його прем'єра у московскому театрі «Сатирикон».

Деякий час композитор працював у Німеччині, у 1997 р. Д. Тухманов повернувся в капіталістичну Россию. У 2000 р. він отримав звання — Народний артист Росії. Почався відхід композитора від естради.

Восени 2001 р. відбулася прем'єра вистави «Мадлен, спокійно!», музыку до якої Д. Тухманов написав заради Гурченко Людмили Марківни. У червні 2003 р. в московському Театрі Сатири відбулася прем'єра комедії «Занадто одружений таксист» з музикою Д. Тухманова. У 2002 р. до урочистостей з нагоди Дня слов'янської культури і писемності у місті Новосибірську Д. Тухманов створив ораторію «Легенда про Єрмака» для хору, солистів s оркестру.

У 2009 р. прем'єра опери Д. Тухманова «Цариця» про Катерину II пройшла 22 і 23 липня на сцені Олександринського театру Санкт-Петербургу. Режисер-постановник Д. Бертман.