Тяжельников Євген Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тяжельников.

Євген Михайлович Тяжельников (7 січня 1928(19280107), село Верхня Санарка, тепер Пластовського району Челябінської області, Російська Федерація — 15 грудня 2020, Москва) — радянський комсомольський і партійний діяч, дипломат, 1-й секретар ЦК ВЛКСМ. Член ЦК КПРС у квітні 1971 – червні 1990. Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Кандидат історичних наук (1960), доцент (1962).

Тяжельников Євген Михайлович
Народився	7 січня 1928(1928-01-07)[1]  Верхня Санарка, Пластовський район, Troitsk Okrugd, Уральська область, РСФРР, СРСР
Помер	15 грудня 2020(2020-12-15)[2] (92 роки)  Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	дипломат, політик
Alma mater	Південно-уральський державний гуманітарно-педагогічний університетd
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у селянській родині. У 1943 році вступив до комсомолу. Навчався в школі, чергував у військовому госпіталі.

У 1950 році закінчив Челябінський державний педагогічний інститут. Обирався секретарем бюро ВЛКСМ факультету, членом комітету ВЛКСМ педагогічного інституту.

З 1950 року — асистент кафедри марксизму-ленінізму, секретар комітету ВЛКСМ Челябінського державного педагогічного інституту. Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1952—1953 роках — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Челябінського обласного комітету ВЛКСМ.

У 1953—1956 роках — аспірант при кафедрі марксизму-ленінізму Челябінського державного педагогічного інституту.

У 1956—1961 роках — старший викладач кафедри марксизму-ленінізму, секретар партійного бюро Челябінського державного педагогічного інституту.

У 1961—1964 роках — ректор Челябінського державного педагогічного інституту.

У 1964—1968 роках — секретар Челябінського обласного комітету КПРС з питань ідеології.

12 червня 1968 – 27 травня 1977 року — 1-й секретар ЦК ВЛКСМ.

У травні 1977 – грудні 1982 року — завідувач відділу пропаганди ЦК КПРС.

27 грудня 1982 – 7 червня 1990 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Соціалістичній Республіці Румунії. Потім був у розпорядженні Міністерства закордонних справ СРСР.

З 1990 року — на пенсії у Москві. Професор Московського інституту молоді. З 2001 року обраний головою московського земляцтва «Челябінці».

Нагороди та звання

• два ордени Леніна (1971, 6.01.1988)
• орден Жовтневої Революції (1976)
• орден Трудового Червоного Прапора (1966)
• орден Дружби народів (14.11.1980)
• медалі