клас фармацевтичних препаратів, які в основному використовуються як діуретики З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Тіазиди відносяться як до класу сірковмісних органічних молекул [1], так і до класу діуретиків, заснованих на хімічній структурі бензотіадіазину. [2] Клас тіазидних препаратів був відкритий і розроблений у компанії Merck and Co. у 1950-х роках. [3] Перший схвалений препарат цього класу, хлоротіазид, продавався під торговою назвою Diuril починаючи з 1958 року. [3] У більшості країн тіазиди є найдешевшими антигіпертензивними препаратами. [4]
Бензотіадіазин, вихідна структура цього класу молекул
Тіазидні органічні молекули є біциклічними структурами, які містять сусідні атоми сірки та азоту на одному кільці. [5] Іноді виникає плутанина, оскільки тіазидоподібні діуретики, такі як індапамід, називаються тіазидами, незважаючи на те, що вони не мають тіазидної хімічної структури. [6] При такому використанні «тіазид» означає препарат, який діє на тіазидний рецептор. [7] Тіазидний рецептор є транспортером хлориду натрію, який "витягує" NaCl з просвіту дистального звивистого канальця назад у кров. Тіазидні діуретики пригнічують цей рецептор, змушуючи організм вивільняти NaCl і воду в просвіт канальця, тим самим збільшуючи кількість сечі, що утворюється щодня. [6] Прикладом молекули, яка хімічно є тіазидом, але не використовується як діуретик, є метилхлорізотіазолінон, який часто зустрічається як протимікробний засіб у косметиці. [8]
Remove ads
Медичне використання
Узагальнити
Перспектива
Тіазидні діуретики в основному використовуються для лікування гіпертензії (високого кров'яного тиску) і набряків (водянка), спричинених затримкою води, а також певних станів, пов'язаних із незбалансованим метаболізмом кальцію.
Водний баланс
Гіпертензія
Існує багато причин артеріальної гіпертензії (високого кров'яного тиску), включаючи похилий вік, куріння та ожиріння. [9] Іноді основну причину артеріальної гіпертензії неможливо визначити, що призводить до діагностики ідіопатичної гіпертензії. Незалежно від причини, хтось може мати дуже високу гіпертензію без будь-яких початкових симптомів. Неконтрольована гіпертензія з часом призводить до пошкодження серця, нирок і очей. Зміна способу життя, включаючи зменшення солі в їжі, збільшення фізичних вправ і втрата ваги, можуть допомогти знизити артеріальний тиск. [9]
Тіазиди та тіазидоподібні діуретики постійно використовуються з моменту їх появи в 1958 році. Десятиліття наріжним каменем лікування гіпертензії показують, наскільки ефективні ці препарати для більшості пацієнтів. [10] Низькі дози тіазидів добре переносяться, як і інші класи препаратів для лікування гіпертензії, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів. [9] Загалом тіазиди та тіазидоподібні діуретики знижують ризик смерті, інсульту, серцевого нападу та серцевої недостатності внаслідок гіпертензії. [11]
Рекомендації клінічної практики щодо використання тіазидів відрізняються залежно від географічного регіону. У Сполучених Штатах рекомендують тіазиди як препарат першої лінії для лікування гіпертонії. [12] У систематичному огляді, проведеному Кокранівським співробітництвом, спеціально рекомендовано використовувати низькі дози тіазидів як початкову фармакологічну терапію високого кров’яного тиску. [9] Низькі дози тіазидів ефективніші при лікуванні гіпертензії, ніж бета-блокатори, і подібні до інгібіторів АПФ . [9] Тіазиди рекомендовані для лікування гіпертонії в Європі (ESC/ESH). [13] Тіазиди слід розглядати як початкове лікування, якщо у пацієнта високий ризик розвитку серцевої недостатності. [14] В Австралії тіазиди були замінені інгібіторами АПФ через зв’язок між використанням таїзидів та підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу . [15]
Тіазиди можна використовувати для парадоксального зменшення потоку сечі у людей з нефрогенним нецукровим діабетом. [16] Тіазиди також можуть бути корисними для лікування гіпонатріємії (низький рівень натрію в крові) у немовлят із центральним нецукровим діабетом. [17]
Баланс кальцію
Сечові камені
Тіазиди корисні для лікування каменів у нирках і сечовому міхурі, які є результатом гіперкальціурії (високий рівень кальцію в сечі). Тіазиди збільшують поглинання кальцію дистальними канальцями, помірно знижуючи вміст кальцію в сечі. Тіазиди в поєднанні з цитратом калію, збільшенням споживання води та зменшенням споживання оксалатів і натрію можуть уповільнити або навіть повернути назад утворення кальцієвмісних каменів у нирках. [18] Високі дози тіазидоподібного діуретика індапаміду можна використовувати для лікування ідіопатичної гіперкальцинурії (підвищений вміст кальцію в сечі з невідомої причини). [19]
Остеопороз
Гіпокальціємія (низький рівень кальцію в крові) може бути спричинена різноманітними станами, які знижують всмоктування кальцію з їжі та/або збільшують виведення кальцію. Позитивний баланс кальцію виникає, коли виведення кальцію знижується, а споживання залишається постійним. Більші рівні утримуваного кальцію пов'язані зі збільшенням мінеральної щільності кісток і меншою кількістю переломів у людей з остеопорозом. [20] За допомогою недостатньо вивченого механізму тіазиди безпосередньо стимулюють диференціювання остеобластів і утворення мінеральних речовин у кістці, ще більше сповільнюючи перебіг остеопорозу. [21]
Хвороба Дента
Тіазиди можна використовувати для лікування симптомів хвороби Дента, Х-зчепленого генетичного захворювання, яке призводить до електролітного дисбалансу з повторюваними епізодами утворення каменів у нирках. Випадок двох братів із захворюванням: два роки лікування гідрохлоротіазидом зменшили частоту утворення каменів у нирках і покращили функцію нирок. [22] Тіазидоподібний діуретик хлорталідон знижував оксалат кальцію в сечі у семи з восьми чоловіків з інактивованим геном CLCN5, які брали участь у дослідженні. [23] Інактивація гена CLCN5 викликає хворобу Дента типу 1. [24] Рідкісна природа хвороби Дента ускладнює координацію великих контрольованих досліджень, тому більшість доказів для використання тіазидів є надто малою кількістю пацієнтів, щоб можна було дати широкі рекомендації. [24] Тривале застосування тіазидів може бути недоцільним через ризик серйозних побічних ефектів.
Тіазиди знижують кліренс сечової кислоти, оскільки вони конкурують за його транспортер, і тому підвищують рівень сечової кислоти в крові. Тому їх з обережністю призначають хворим на подагру або гіперурикемію. [26][27]
Хронічне застосування тіазидів пов'язане з підвищенням резистентності до інсуліну, що може призвести до гіперглікемії. [28]
Тіазиди викликають втрату калію в крові, зберігаючи кальцій у крові.
Тіазиди можуть зменшувати кровообіг у плаценті та негативно впливати на плід, тому їх слід уникати під час вагітності. [27][29]
Remove ads
Несприятливі ефекти
Огляд функції нефрону та дії тіазидних діуретиків.Гіпокаліємія – тіазидні діуретики знижують концентрацію калію в крові за допомогою двох непрямих механізмів: інгібування симпортера хлориду натрію в дистальному звивистому канальці нефрону та стимуляція альдостерону, який активує Na+/K+-АТФазу в збірній протоці. Інгібування симпортера хлориду натрію підвищує доступність натрію та хлориду в сечі. Коли сеча досягає збірної протоки, збільшення доступності натрію та хлориду активує Na+/K+-АТФазу, що збільшує поглинання натрію та виділення калію з сечею. Тривале застосування тіазидних діуретиків зменшує загальний об’єм крові. Це активує ренін-ангіотензинову систему, стимулює секрецію альдостерону, таким чином активуючи Na+/K+-АТФазу, збільшуючи виділення калію з сечею. [30] Тому для запобігання гіпокаліємії використовується комбінація інгібітора АПФ і тіазиду.
Ілюстрація механізму дії тіазидних діуретиків у дистальному звивистому канальці нефронів.
Тіазидні діуретики частково контролюють артеріальну гіпертензію шляхом пригнічення реабсорбції іонівнатрію (Na+) і хлориду (Cl-) із дистальних звивистих канальців у нирках шляхом блокування чутливого до тіазиду симпортера Na+ -Cl-. [33] Термін «тіазид» також часто використовується для препаратів подібної дії, які не мають хімічної структури тіазиду, таких як хлорталідон, метолазон та індапамід . Ці засоби правильніше називати тіазидоподібними діуретиками.
Тіазидні діуретики також посилюють реабсорбцію кальцію в дистальних канальцях. Знижуючи концентрацію натрію в епітеліальних клітинах канальців, тіазиди опосередковано збільшують активність базолатерального Na+/Ca2+ антипортера для підтримки внутрішньоклітинного рівня Na+, сприяючи виходу Ca2+ з епітеліальних клітин у нирковий інтерстицій. Таким чином, внутрішньоклітинна концентрація Ca 2+ знижується, що дозволяє більшій кількості Ca2+ з просвіту канальців проникати в епітеліальні клітини через апікальні Ca2+ -селективні канали (TRPV5). Іншими словами, менша кількість Ca2+ у клітині збільшує рушійну силу для реабсорбції з просвіту. [34]
Також вважається, що тіазиди посилюють реабсорбцію Ca2+ за допомогою механізму, що включає реабсорбцію натрію та кальцію в проксимальному канальці у відповідь на дефіцит натрію. Частково ця відповідь зумовлена посиленням дії паратгормону. [35]
Remove ads
Грудне вигодовування
Тіазиди проникають у грудне молоко і можуть зменшити потік грудного молока. [36] Тіазиди були пов’язані зі значними побічними ефектами у деяких немовлят, тому їх слід з обережністю призначати жінкам-годівницям. [37]
Історія
Тіазидні діуретики були розроблені вченими Карлом Х. Бейєром, Джеймсом М. Спрагом, Джоном Е. Бером і Фредеріком К. Новелло з компанії Merck and Co. у 1950-х роках [38] і призвели до продажу першого препарату цього класу, хлоротіазиду, під торговою назвою Diuril у 1958 році. [39] Дослідження, що призвели до відкриття хлоротіазиду, що призвело до «врятування незліченних тисяч життів і полегшення страждань мільйонів жертв гіпертонії», було відзначено спеціальною премією громадської охорони здоров’я від Фонду Ласкера в 1975 році. [40]
Remove ads
Допінг у спорті
Тіазидні діуретики вважаються забороненими речовинами у спорті, оскільки вони можуть використовуватися як маскувальні агенти для приховування застосування інших заборонених речовин. Їх застосування може призвести до зневоднення та втрати електролітів, що негативно впливає на фізичну працездатність спортсменів [41][42].
Діуретики, включаючи тіазидні, заборонені Всесвітнім антидопінговим агентством (ВАДА) як речовини, які можуть бути використані для маскування інших заборонених речовин. Тому їх використання у спорті вважається допінгом і може призвести до дискваліфікації спортсменів.
Однак, спортсмени можуть використовувати заборонені речовини, включаючи діуретики, за умови отримання дозволу від антидопінгової організації для терапевтичних цілей.
У 2023 році українська важкоатлетка Аліна Марущак була тимчасово відсторонена від змагань після того, як у неї виявили діуретик гідрохлортіазид під час позазмагального тесту. [43] Також у 2020 році Наталія Крол, українська бігунка на середні дистанції, була дискваліфікована на 20 місяців за позитивний тест на гідрохлортіазид. У її випадку було прийнято до уваги те, що діуретик був прийнятий за призначенням лікаря. [44]
(1,2,4)thiadiazine_200.svg)
, 
, 
