Тівяков Сергій Миколайович

Сергій Миколайович Тівяков (рос. Сергей Николаевич Тивяков; нар. 14 лютого, 1973, Краснодар) – російський шахіст, представник Нідерландів від 1999 року, гросмейстер від 1991 року.

Сергій Миколайович Тівяков
2011 рік 2011 рік
Оригінал імені	Сергей Николаевич Тивяков
Країна	СРСР  Росія  Нідерланди
Народження	14 лютого 1973(1973-02-14) (52 роки) Краснодар
Титул	Міжнародний майстер (1990), Гросмейстер (1991)
Рейтинг ФІДЕ	2569 (березень 2018)
Піковий рейтинг	2699 (жовтень 2005)
Нагороди та відзнаки

Шахова кар'єра

В шахи почав грати в п'ять років. До 1984 року займався в шаховій школі Василя Смислова. 1989 року в Пуерто-Рико став чемпіоном світу серед юнаків до 16 років, через рік у Сінгапурі – чемпіоном світу до 18 років. У 1992 році переміг у турнірах за швейцарською системою у Геусдалі та Москві (меморіал Олександра Алехіна). Наступного року посів 1-ше місце в Ростові, поділив 1-ше місце в Геусдалі (разом зі Спірідоном Скембрісом), а також досягнув значного успіху, посівши 5-те місце на міжзональному турнірі ПША (федерації, яка конкурувала з ФІДЕ) у Гронінгені Й здобувши право грати в матчах претендентів^[1]. У чвертьфіналі, який відбувся 1994 року в Нью-Йорку, на дограванні поступився Майклові Адамсу з рахунком 6½ - 7½^[2]. Того самого року єдиний раз виступив за збірну Росії на шаховій олімпіадіj, здобувши в Москві золоту медаль.

Досягнув успіхів у міжнародних змаганнях у таких роках:

• 1994 – Калькута (посів 1-ше місце), Вейк-ан-Зеє (турнір Hoogovens, посів 2-ге місце позаду Предрага Ніколича),
• 1996 – Буенос-Айрес (меморіал Мечислава Найдорфа, поділив 1-ше місце разом з Жорді Мажемом),
• 1997 – Джакарта (посів 1-ше місце), Пекін – двічі (турнір Tan Chin Nam Cup, посів 1-ше місце, а також турнір Lee Cup, поділив 1-ше місце разом з Борисом Альтерманом),
• 1998 – Гронінген (посів 1-ше місце разом з Вадимом Міловим), Арко (поділив 1-ше місце разом з Мікеле Годеною, Романом Слободяном i Георгієм Тимошенком),
• 1999 – Гронінген (посів 1-ше місце), Хогевен (поділив 1-ше місце разом з Михайлом Гуревичем, Олександром Береловичем, Звулоном Гофштейном i Рустамом Касимджановим),
• 2000 – Вейк-ан-Зеє (турнір Corus-B, поділив 1-ше місце разом з Олександром Оніщуком i Борисом Аврухом), Геусдал (посів 1-ше місце),
• 2002 – Леуварден (чемпіонат Нідерландів, посів 2-ге місце на дограванні поступившись Люкові ван Велі), Копенгаген (турнір Politiken Cup, поділив 1-ше місце разом з Олександром Бєлявським i Рубеном Фельгаєром), Каїр (посів 1-ше місце), Сен-Венсані (поділив 1-ше місце разом з Володимиром Малаховим, Володимиром Єпішиним i Андрієм Волокітіним),
• 2003 – Малага (посів 1-ше місце), Дакка (поділив 1-ше місце разом з Зіауром Рахманом i Маратом Джумаєвим), Леуварден (чемпіонат Нідерландів, посів 2-ге місце позаду Люка ван Велі),
• 2004 – Фліссінген (поділив 1-ше місце разом з Крішнаном Сашикіраном i Даніелем Стеллвагеном), Дірен (посів 1-ше місце), Леуварден (чемпіонат Нідерландів, 3-тє місце позаду Люка ван Велі та Івана Соколова), Ізмір (посів 1-ше місце), Аден (посів 1-ше місце),
• 2005 – Геусдал (посів 1-ше місце), Нейва (посів 1-ше місце), Леуварден (чемпіонат Нідерландів, 3-тє місце позаду Люка ван Велі та Даніеля Стеллвагена), Сулсона (поділив 1-ше місце позаду Мірчі-Еміліана Пирліграса i Ауреліена Дуніса),
• 2006 – Гілверсум (чемпіонат Нідерландів, посів 1-ше місце), Сен-Венсан (посів 1-ше місце), Амстердам (поділив 1-ше місце разом з Сергієм Еренбургом i Фрісо Нейбуром), Баньолас (поділив 1-ше місце разом Тігером Гілларпом Перссоном, Єнсом Крістіансеном i Віктором Корчним),
• 2007 – Гілверсум (чемпіонат Нідерландів, посів 1-ше місце), Фліссінген (поділив 1-ше місце разом з Фабіано Каруаною i Ральфом Аппелем), Трієст (поділив 1-ше місце разом з Володимиром Бакланом), Монреаль (посів 2-ге місце позаду Василя Іванчука),
• 2008 – Пловдив (чемпіонат Європи, посів 1-ше місце)^[3], Нептун (поділив 1-ше місце разом з Жаном-П'єром Ле-Ру), Гельсінгер (турнір Politiken Cup, поділив 1-ше місце разом з Володимиром Малаховим, Юрієм Кузубовим, Петером Гейне Нільсеном, Борисом Савченком i Йонні Гектором), Братто (поділив 1-ше місце разом з Карлосом Матаморосом Франко i Володимиром Бурмакіним) Трієст (поділив 1-ше місце разом з Маріном Босіочичем),
• 2009 – Нойштадт (посів 1-ше місце), Вроцлав (поділив 1-ше місце разом з Вадимом Малахатьком i Володимиром Бакланом), Хогевен (посів 1-ше місце),
• 2010 – Богота (поділив 1-ше місце разом з Еміліо Кордовою), Лейден (поділив 1-ше місце разом з Предрагом Ніколичем),
• 2011 – Фагернес (посів 1-ше місце), Мешхед (поділив 1-ше місце разом із, зокрема, Євгеном Глейзеровим i Мерабом Гагунашвілі), Богота (поділив 1-ше місце разом з Лазаро Брузоном i Бартоломеєм Мачеєю),
• 2012 – Розендал (поділив 1-ше місце разом з Мартином Кравцівим),
• 2014 – Бейрут (поділив 1-ше місце разом з Азером Мірзоєвим i Кирилом Ступаком), Амстердам (чемпіонат Нідерландів, посів 2-ге місце), поділив 1-ше місце в Монреалі (турнір Canadian Open, разом з Робіном ван Кампеном i Ехсаном Гаемом Магамі^[4],
• 2015 – Таллінн (меморіал Пауля Кереса, Швидкі шахи, посів 1-ше місце)^[5].

Чотири рази брав участь чемпіонатах світу ФІДЕ, які проходили за олімпійською системою:

• 1997 – дійшов до 3-го раунду (в якому поступився Майклові Адамсу),
• 1999 – пройшов до 2-го раунду (в якому поступився Володимиру Крамнику),
• 2001 – пройшов до 2-го раунду (в якому поступився Русланові Пономарьову),
• 2004 – пройшов до 2-го раунду (в якому поступився Лівіу-Дітерові Нісіпяну).

Був також учасником Кубка світу 2005 (дійшов до 3-го раунду) i Кубка світу 2007 (пройшов до 2-го раунду)^[6].

Неодноразово представляв збірну Нідерландів, а також Росії, на командних змаганнях, зокрема:

• шість разів на шахових олімпіадах (1994, 2000, 2002, 2004, 2006, 2014); медаліст: у командному заліку – золотий (1994)^[7],
• на командному чемпіонаті світу (2013)^[8],
• п'ять разів на командних чемпіонатах Європи (1999, 2001, 2003, 2005, 2007); триразовий медаліст: у командному заліку – двічі золотий (2001, 2005), а також в особистому заліку – золотий (2001 на 3-й шахівниці)^[9].

Найвищий рейтинг Ело дотепер мав станом на 1 жовтня 2005 року, досягнувши 2699 пунктів, посідав тоді 20-те місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 1-ше місце серед нідерландських шахістів^[10].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[11]